ВСТУП

Актуальність теми. Актуальність даної теми займає визначне місце в історії як Росії так і України. У звязку з прискоренням процесу централізації суспільного життя, зростанням міжнародних звязків і престижу Росії, побудовою заводів, мануфактур тощо на початку XVIII ст. в країні значно зросла потреба в розвитку науки. В звязку з цим переглядаються старі теоретико-пізнавальні засоби, збільшується питома вага експерименту в наукових дослідженнях, зрештою, змінюється увесь старий стиль мислення, якому був властивий догматизм і авторитаризм. В цей час філософія починає все більше відмежовуватися від теології і зближатись з експериментальним природознавством та математикою. Це веде до зміни як її предмета, так і внутрішньої субординації підрозділів, серед яких на чільне місце висувається натурфілософія, що, в свою чергу, спонукає до розвитку нових теоретико-пізнавальних концепцій. Апеляція до Біблії і творів «отців церкви» дедалі більше втрачає значення безперечного аргументу та єдиного критерію істинності. Конфлікт між вірою і знанням, між прихильниками візантійського благочестя, чудес, священних реліквій і т. д. і поборниками розвитку освіти, науки, мистецтв, противниками марновірств в цей час досягає значної гостроти. В цьому конфлікті відбилися криза церковно-схоластичного світогляду і всієї феодальної духовної культури, протиборство церковно-боярських кіл і нових суспільних сил, серед яких були й виразники інтересів послужного дворянства та ще нечисленної буржуазії, що зароджувалась.

Позиції Ф. Прокоповича в цій боротьбі були досить складними. Як виходець із «третього» стану, він теоретично обґрунтовував, пропагував і відстоював перетворення Петра, а за посадою він належав до церковної ієрархії і був одним із провідних теологів. Те, що Феофан репрезентував не так ортодоксально-православне богословя, як реформаційно-протестантський ухил від нього, дещо пояснює цю справу, оскільки, за словами К. Маркса, протестантизм є християнством буржуазної ери 1, але не знімає складності питання. Адже будь-яка релігія суперечить знанню і науці. Цього Ф. Прокопович, як і більшість тогочасних мислителів, не міг усвідомити.

Згідно з поглядами, які найбільш чітко відображені в працях Л. Петрова 1, Ф. Прокопович використовував ідеї нового часу -- коперніканства, картезіанства і т. д. з різною метою, в тому числі й для створення раціональної теології 2, для захисту та кращого обґрунтування релігії, позиції якої почали хитатися під ударами могутнього поступу науки. Він, як гадав Л. Петров, був хитрим попом, який краще від інших церковників розумів небезпеку, що загрожувала вірі, і намагався запобігти їй, примирити науку і релігію.

Твори Прокоповича не дають підстав для визнання істинною ні цієї точки зору, ні протилежної їй, що оцінює спадщину мислителя тільки за його внеском у розвиток науки і освіти в Росії і замовчує його ставлення до теології. Обидві ці точки зору однобічні, опрощено інтерпретують справді складне розвязання мислителем даного питання, не враховують суперечностей перехідної епохи.

Дійсно, твори Прокоповича належать до того періоду розвитку суспільної свідомості, коли розмежування науки і теології було ще далеким від завершення. Тому у нього наука (враховуючи філософію) і теологія вже відокремлені як структурно різні частини лекційного курсу, що мають різні обєкти і методи обґрунтування, і водночас ще значно взаємозвязані. Якщо ж сформулювати питання так: на зміцнення і розвиток науки чи теології були спрямовані основні зусилля Прокоповича, то однозначно відповісти на нього неможливо.

Ступінь наукового дослідження теми. Багато сучасних дослідників вивчають життя та творчість Феофана Прокоповича, його вплив на політичну та церковну діяльність Росії та України. Аналізу життя і творчості Феофана Прокоповича присвячено немало праць як в дореволюційний (Ю. Самарін, І. Чистович), так і в радянський періоди (В. Нічик, І. Іваньо, О. Компан, І. Табачников та ін.). Феофан Прокопович був найосвіченішою людиною в Росії. Його бібліотека нараховувала до 30 тис. книг, серед яких були твори Ф. Бекона, Т. Гоббса, Р. Декарта та інших європейських філософів. У питаннях співвідношення філософії і теології, церковної організації, тлумаченні ряду богословських догматів у Прокоповича практично не було опонентів.

Мета дослідження. Мета даної курсової роботи полягає у зясуванні змісту творчої та наукової діяльності Феофана Прокоповича, вивченні його впливу на реформи Перта I, та правова оцінка їх наслідків, встановленні змісту його теорії «абсолютної монархії».

Завдання дослідження. Основними завданнями курсової є:

Розглянути умови формування світогляду Ф.Прокоповича;

Описати державницькі ідеї мислителя;

Встановити участь вченого у вдосконаленні національної теології та розвитку богословської науки;

Проаналізувати роботи вченого про походження держави та монаршої влади;

Визначити класифікацію форм держави у працях мислителя;

Дослідити взаємини держави та церкви в оцінці Прокоповича;

Охарактеризувати правові погляди мислителя.

Обєкт дослідження. Обєктом курсової роботи є вітчизняна державно-правова думка періоду Просвітництва.

Предметом курсової роботи є державницькі ідеї Феофана Прокоповича, їх виникнення та втілення в життя.

Методи дослідження. В курсовій роботі були використані такі методи:

Загально-соціологічний, що характеризується застосуванням методів матеріалістичної діалектики при вивченні та дослідженні предмета науки;

конкретно-соціологічний -- спрямований на дослідження та вивчення причин і обставин впливу держави і права на соціальні явища;

статистичний -- застосовується при дослідженні і вивченні кількісних аспектних змін у державно-правовому житті та обробляє ці результати для наукових і практичних цілей;

формально-логічний -- досліджує і вивчає державно-правові явища за допомогою основних законів формальної логіки;

метод аналізу -- вивчає юридичні особливості державно-правових явищ, їх класифікацію та взаємозвязок з іншими явищами суспільного життя;

історичний -- досліджує і вивчає державно-правові явища в їх історичному розвитку;

системно-функціональний метод досліджує і вивчає державу і право за допомогою системно-функціонального підходу;

кількісного і якісного аналізу -- досліджує і вивчає кількість державно-правових явищ, що дає можливість конкретизувати властивості їхньої якості.

Опис структури курсової роботи. Курсова робота складається з трьох розділів та пяти підрозділів, в яких систематично та повністю розривається зміст теми. В першому розділі детально розповідається про життєвий та творчий шлях Феофана Прокоповича, та його участь у вдосконаленні національної теології. У другому розділі курсової роботи проводиться дослідження наукової діяльності Ф. Прокоповича у питаннях походження держави та монаршої влади, встановленні ідеальної форми державного правління та взаємовідносин світської та церковної влади. У третьому розділі здійснюється аналіз праць мислителя про право та закони.