Екзистенціальні теми у творчості Ф.М. Достоєвського

курсовая работа

Вступ

достоєвський безсмертя самогубство страждання

Характерна особливість російської філософії - її звязок з літературою - яскраво проявляється в творах великих художників слова - А. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова, Н. В. Гоголя, Ф. И. Тютчева, Л. Н. Толстого та ін.

Особливо глибокий філософський зміст має творчість Федора Михайловича Достоєвського (1821 - 1881), яку відносять до вищих досягнень руського національного самоусвідомлення. Її хронологічні рамки -40--70-ті рр. XIX ст. - час інтенсивного розвитку філософської думки в Росії, формування головних ідейних напрямків. Достоєвський взяв участь в осмисленні багатьох філософських і соціальних ідей і вчень свого часу - від виникнення перших соціалістичних ідей на російському підґрунті до філософії всеєдності В. С. Соловьєва.

Ф. М. Достоєвського неможливо укласти ні в одну філософську концепцію про людину, життя і світ, в тому числі і в християнську догматику. Достоєський, як і Толстой, не був ні з ким: ні з "передовим" Заходом, якому він, як і Ніцше, передбачав деградацію, ні з руською православною церквою. Його знаменитий пушкінський виступ можна тлумачити і як відчайдушне намагання повірити в Христа, і як тріумф віри.

На основі творчості Достоєвського можна прийти до повністю протилежних висновків: можна говорити про нього як про літописця конфліктів свого часу, як про художника, зверненого до соціологічних проблем. З тим же успіхом можна намалювати образ філософа, заглибленого в проблеми сутності людини поза часом і простором; людини, вимученої перипетіями власного життя, і мислителя, зверненого до глибин індивідуальної свідомості; реаліста-письменника - і екзистенціального філософа, зануреного в страждання. [9]. Його творчість повна суперечностей, що породжує різну інтерпретацію і активні дискурси між дослідника світогляду і творчих ідей Достоєвського, які ще довго не вщухнуть.

Творчість Достоєвського і ряд піднятих та осмислених ним питань є надзвичайно широким. Звичайно, її неможливо буде вкласти в рамки однієї реферативної роботи. Достоєвського багато дослідників вважають попередником екзистенціалізму. Тому в даній роботі зроблено акцент на екзистенціальних темах у його творчості, таких як страждання, віра, свобода, безсмертя.

1. Наукові погляди на творчість Достоєвського

Важка і відповідальна справа говорити про такого автора, як Достоєвський. Життя, особистість і творчість Достоєвського складні і насичені драматизмом. Наукова література про творчість Достоєвського отримала світове розповсюдження. Розбіжності в оцінці сутності протиріч творчості Достоєвського існують по сей день і, мабуть, будуть існувати ще довго. Деякі дослідники схильні вважати, що Достоєвський виступав проти будь-яких пошуків шляхів боротьби за звільнення людства від приниження і ображання, що він лише звав до покірності, примиренню, покорі; інші, навпаки, вважають, що "пафос жизни и творчества Достоевского - не в примирении, а в мучительной борьбе за поруганного человека, что он оставался верным себе, и как бы ни хотелось ему покоя и мира, он не мог мириться со злом" [3, С. 5].

Місце, яке займає Достоєвський в історії світової культури, по-різному оцінюється дослідниками його творчості [9]:

- заступник "принижених і ображених" (Н.А. Добролюбов)

- пророк російської революції (Дм. С. Мережковський);

- хвора совість російського народу (М. Горький);

- жертва едіпова комплексу (З. Фрейд);

- догматик і православний іезуїт (Т. Масарик);

- аналітик людської свободи (Н. А. Бердяєв).

Величезний інтерес в усьому світі до творчості Достоєвського пояснюється глибиною і силою аналізу стану людини в найбільш трагічні моменти її життя. В той же час, ні про одного письменника не було висловлено стільки суперечливих суджень. Про Достоєвського писали багато авторів: Розанов, Волинський, Шестов, Біциллі, Набоков, Бахтін, Євлампієв, Крамінська та інші. При ознайомленні з чисельною літературою про Достоєвського складається враження, що йдеться не про одного автора-художника, що писав романи і повісті, а про цілий ряд філософських виступів декількох авторів-мислителів - Раскольнікова, Мишкина, Ставрогіна, Івана Карамазова, Великого інквізитора та інших. "Для литературно - критической мысли творчество Достоевского распалось на ряд самостоятельных и противоречащих друг другу философских построений, защищаемых его героями. Среди них далеко не на первом месте фигурируют и философские воззрения самого автора" [2, С. 5.].

Делись добром ;)