Вступ

Актуальність дослідження. Важко знайти серед корифеїв української філософії таку неординарну особистість як Григорій Савич Сковорода. Він був чи не єдиним в історії української філософії, хто фактично третину свого життя провів у мандрах, шукаючи відповіді на запитання, які хвилюють і людство ХХІ ст. - в чому полягає сенс буття, пошук щастя та істини, місце людини в суспільстві, залежність її від плину часу, самопізнання через гармонійне сприймання навколишнього світу.

В історії української духовності постать Г. Сковороди неповторна. Його велич полягає у тому, що він, не втративши самобутності на тлі досить фундаментальної філософської традиції України, посідав і досі посідає у ній своєрідне чи навіть найоригінальніше місце.

Творчість і особистість Григорія Сковороди добре вивчалася як вітчизняною так і світовою філософською наукою. Варто назвати ґрунтовні розвідки В. Горького, Л. Довгої, І. Захари, С. Йосипенка, М. Кашуби, В. Литвинова, В. Нічик, І. Огородника, М. Поповича, М. Роговича, Я. Стратій, В. Табачковського, В. Шевченка, Н. Яковенко та інших. Проте цікаві, глибокі і, основне, новаторські розвідки про українського велетня думки і слова продовжують зявлятися у науковому світі. Сковорода як справжній мудрець залишається до кінця нерозгаданим, та й власне, нерозгадуваним у принципі.

Зважаючи на актуальність проблеми, була обрана тема курсової роботи: "Проблема щастя людини й гармонійного розвитку у творчості Г.С. Сковороди”.

Обєкт дослідження: творчість Г.С. Сковороди.

Предмет дослідження: шляхи формування гармонійно розвиненої особистості у творчості Г.С. Сковороди.

Мета дослідження полягає у вивченні та теоретичному обґрунтуванні шляхів формування гармонійно розвиненої особистості у творчості Г. С Сковороди.

Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:

проаналізувати наукову літературу з проблеми дослідження;

обґрунтувати ідею феномену мудрості у контексті здобуття істини у спадщині Г. Сковороди;

проаналізувати філософсько-етичну концепцію Г.С. Сковороди щодо трактування морального задоволення і щастя;

емпірично дослідити соціальну спрямованість молодших та старших школярів.

Методи дослідження:

Теоретичні: аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення.

Емпіричні: методи опитування (анкетування, бесіда), кількісний та якісний аналіз отриманих результатів дослідження.

Структура і обсяг роботи:

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, 2 додатків, списку використаних джерел (23).

сковорода спрямованість особистість соціальна