Основні філософські ідеї Бертрана Рассела

курсовая работа

Розділ 3. Соціально-філософські погляди Бертрана Рассела

За часи своєї довгої карєри Бертран Рассел зробив значний внесок не тільки в розвиток логіки та філософії, але й в широке коло інших тем таких, як освіта, історія, політична теорія та релігійне вчення. Окрім того, багато з його рукописів на різноманітні теми як наукові, так і гуманітарні, мали великий вплив на декілька поколінь читачів [27].

Бертран Рассел широко відомий своїми творами і публічними лекціями на соціальні та етичні теми, а також своєю громадською діяльністю. Він був переконаний, що твердження, в яких висловлюється бажаність чого-небудь як етичної мети або внутрішнього чи кінцевого блага, суть висловлення емоцій і тому не можуть бути істинними або помилковими. Однак це не означає, що варто намагатися подолати етичних почуттів. Мотивом власної діяльності Бертран Рассел вважав прагнення по можливості обєднати і гармонізувати бажання людських істот [20]. Переслідуючи цю мету, він багато писав на такі теми, як міжнародні відносини, економіка, освіта: “ Перспективи індустріальної цивілізації" (1923), “Освіта і добробут” (1926), “Шлюб і мораль” (1929); “Завоювання щастя" (1930), “Влада” (1938), “Влада і особистість" (1949), “Пружини людської діяльності” (1952), “Вплив науки на суспільство" (1952).

Бертран Рассел написав чисельні праці, присвячені релігії і церкві, висвітливши ті багатовікові претензії до церковних інституцій та релігійних догм, які не давали спокою багатьом мислителям. Відома його лекція “Чому я не християнин” була пізніше видана окремою брошурою. В ній він надає тлумачення терміну “християнин" і висловлює своє ставлення до аргументів, які висувалися в різні часи, щодо існування Бога. Так, Бертран Рассел відмічає, що з часом люди спростили значення цього терміну. Якщо раніше кожен християнин мав вірити в Бога і безсмертя, розділяти віру в Христу, вважати Христа божественною особистістю, або ж, як мінімум, найкращим і наймудрішим із людей, а також вірити в існування Аду, сучасна людина називає “християнином" того, хто намагається вести доброчинне життя та бути чесним. Поза увагою сьогоднішніх християн також залишилися такі заповіді Христа, як “… не протився злому. Бо хто вдарить тебе по правій щоці твоїй, оберни до нього й другу…” (Мф 5: 39), “Не судіть, та не будете судимими” (Мф 7:1), “Тому, хто просить у тебе, і тому, хто хочу позичити в тебе, не відмов” (Мф 5: 42), ”… якщо хочеш бути досконалим, піди, продай свій маєток і роздай вбогим…" (Мф 19: 21) [15]. А такі страшні дії християн, як інквізиція та хрестові походи, взагалі йдуть в розріз з мораллю, що пропагується християнством. Однак і сама особистість Христа, на думку Бертрана Рассела, не позбавлена протиріч. Так, Христос був сповнений мстивої злоби проти людей, що не бажали слухати його проповіді [15], вбив стадо свиней, вселивши в них бісів, а також згубив смоковицю, проклявши її за те, що вона передчасно не дала скоштувати свого плоду. Він вірив у вічне покарання, яке йде в розріз з людинолюбством, що в тексті твору не раз доводиться цитатами з Біблії.

Дослідник також звертав увагу на психологічний бік християнства. Він доводив, що догматики церкви намагалися постійно тримати віруючих у страху. “Страх - ось, що лежить в основі цього явища, страх перед таємничим, страх перед невдачею, страх перед смертю” [15]. І наука, як засіб, який би міг допомогти подолати цей малодушний страх, постійно натикалася на супротив з боку церкви та релігійних канонів. Тож в кінці своєї лекції автор закликає не боятися цього світу, сприймати його таким, який він є. “Ми ж повинні стояти прямо і дивитися відкрито в обличчя світу…Гарному світу потрібні знання, добросердечність і мужність… безстрашний погляд і вільний розум. Йому потрібна надія на майбутнє, … яке може бути створене нашим розумом" [15]. В цих словах Бертрана Рассела проступає його “батьківське”ставлення до людства з усіма його слабостями, яке проте, на думку філософа, заслуговує на щастя. Його дочка у книзі, присвяченій батьку, писала “На християн нарікають за те, що вони стверджують, ніби людина щось значить у Всесвіті, і навіть є вінцем творіння - але мій батько вважав, що людство і його виживання є найважливішою річчю в світі, і чекав, що колись життя стане краще" [33,c.184].

Однак, Бертран Рассел не тільки сидів і чекав, а активно сприяв цьому усім своїм життям. Його хрещеним батьком був Джон Стюарт Мілль, і переважну більшість зі своїх 97 років Рассел переймався захистом справ, дорогих серцю свого хрещеного: емансипацією жінок, реформуванням освіти, обмеженням влади приватних власників, повсюдним поширенням соціальної свободи.

Бертран Рассел захопився педагогікою. Він вважав, що батьки мають вчити своїх дітей, що вони “народжуються, аби жити у моральному світі" [33,c.59]. Разом з дружиною дослідник заснував інноваційну школу - Бікон Хілл, де навчалися його діти. Це була невеличка школа, в якій всіляко заохочувався розвиток "вільної думки", тобто атеїстичного гуманізму. Він був переконаний, що раціональна методика виховання може захистити нове покоління від помилок батьків, які втягнули землю в жахіття світової війни.

Понад те, останні пятнадцять років свого життя він витратив на боротьбу із загрозою ядерної війни: його кампанія проти застосування ядерної зброї та ведення наддержавами політики взаємного ядерного шантажування зумовлювалася, з одного боку, його зростаючою стурбованістю загальноприйнятим політичним курсом, а з іншого - його переконаністю в тому, що Сполучені Штати становлять головну загрозу для миру в усьому світі. Тому в останні роки свого життя Рассел став у лави поборників політики ненасильницької громадянської непокори в Англії і приєднався до поширеного в усьому світі руху протесту проти американської присутності у Вєтнамі. У 1950-х роках він сподівався, що вдасться словесно переконати наддержави відмовитися від ядерної зброї. Це переконання сприяло скликанню Пагуошської конференції, яка дозволила створити постійну мережу науковців, зацікавлених в обговоренні та оприлюдненні цієї проблеми.

рассел логічний аналіз пізнання

Рассел народився в родині, яка належала до кола ліберальної аристократії: його дід, лорд Джон Рассел, провів через Палату громад перший білль про реформування, та й сам він з 1890-го по 1914 рік був “передовим лібералом”, тобто схвалював зусилля уряду Асквіта, спрямовані на становлення держави загального добробуту, однак він пішов далі за уряд, виступаючи за надання права голосу жінкам та введення величезного податку на земельну власність. Він став непохитним противником Першої світової війни і значною мірою розчарувався в повсякденній політиці. Рассел проголосив себе нерішучим соціалістом: він вважав прийнятним гільдійський соціалізм, хоча й гадав, що він навряд чи набере обертів, - проте його захопила ідея виховання дітей у дусі несприйняття війни. Отож у своїй книзі “Принципи перебудови суспільства" він виступив за виховання “творчого імпульсу”, який, на його думку, формує щиру і щасливу особистість, котра опиратиметься потягу до війни. У 1920-х роках він разом зі своєю другою дружиною Дорою відкрив школу в Бекон Гілл і, очоливши її, втілював у життя ідеї, висловлені ним у працях “Про освіту” та “Освіта і суспільний лад”.

Потім філософ звертається до проблеми взаємостосунків між статями. У книжці “Шлюб і мораль” та інших творах він виступив із революційними, за мірками 1930-х років, тезами. Рассел стверджував, що позашлюбні сексуальні стосунки, засновані на взаємному коханні, не є аморальними; захищав “спробні” та “вільні" шлюби, широкий доступ до засобів контрацепції та необхідність сексуального виховання. Так, сучасників глибоко шокувала загалом безневинна думка, висловлена в книжці “Про освіту”,: дитина з раннього віку повинна мати змогу бачити своїх батьків, братів і сестер без одягу [6]. Однак, головною думкою книги “Шлюб і мораль” є ідея про те, що найважливіше у світі - це, любов, і лише вона здатна розбити непереборні перешкоди між окремими людьми; без любові увесь Всесвіт був би холодним, похмурим місцем, наскрізь заселеним байдужими один до одного істотами.

За своїми соціологічними поглядами Бертран Рассел був близький до психологізму: в основі історичного процесу і поведінки людей, на його думку, лежать інстинкти, пристрасті. Бертран Рассел стверджував, що з сукупності факторів, що визначають історичні зміни, неможливо виділити головний і встановити обєктивні історичні закони [3]. В етиці і політиці філософ дотримувався позицій буржуазного лібералізму, виступаючи проти теорій, що проповідували поглинання особистості суспільством і державою.

Особливістю суспільно-політичної позиції Бертрана Рассела була його активна боротьба проти фашизму, її антиімперіалістична направленість, непримиримість з війною, насильницькими, агресивними методами в міжнародній політиці. Споглядаючи зміни, що відбувалися на політичній арені світу, філософ не міг стояти осторонь. Він висловлював вороже ставлення до марксизму, хоча й відчував виняткову привабливість особистих поглядів Маркса. Однак починаючи зі своєї першої книги “Німецька соціал-демократія" Рассел доводив, що марксизм - це скоріше релігія, ніж наука, і що повалення капіталізму за допомогою соціального катаклізму - непридатно руйнівний шлях до соціалізму. Це його переконання зміцнила російська революція 1917 року, яку він вітав, оскільки вона вивела Росію зі стану війни, але й засуджував у “Теорії та практиці більшовизму" як деспотію, дуже подібну до тої, на зміну якій вона прийшла. Бертран Рассел ніколи не відступався від своєї точки зору за винятком останніх кількох років свого життя, коли вороже ставлення Радянського Союзу до жорстоких акцій американців у Вєтнамі переконало його в тому, що СРСР зрештою стоїть на боці прихильників свободи. Головним його переконанням усі ці роки було таке: зло, якого завжди слід уникати, - це знищення європейської цивілізації.

Його багато критикували за те, що він часто змінював свою думку, а він щиро бентежився цим невдоволенням: адже розважлива людина змінює свою думку, якщо змінюються обставини. Коли ж володіти ядерною зброєю стали обидві наддержави, ситуація знову змінилася. Це унеможливлювало шантаж і попереджувальні удари, тож треба було дотримуватися виваженого курсу, шукаючи шляхи зменшення ризику випадкового розвязання війни. З плином часу філософ усе сильніше переконувався в тому, що уряди ставляться вороже до миру і в більшості випадків ними керують кримінальні злочинці, але його настанови щодо запобігання розвязанню війни носили переважно загальний характер - він був одним із тих, хто вимагав заборони ядерних випробувань в атмосфері, підтримував укладання багатосторонніх відкритих угод і вважав, що за умови перебування ядерної зброї лише в руках наддержав вони зможуть домовитися про зменшення її кількості і мир буде збережено. Але ця теоретична поміркованість не заважала йому викривати політичну мораль великих держав: в одній із своїх найвідоміших заяв він стверджує, що сучасні державні діячі більш аморальні, ніж Гітлер. Останні роки його життя підтвердили, що стислий виклад Кейнсом поглядів Бертрана Рассела є більш ніж доречним: “Він гадав, що світ жахливий, бо всі в ньому є шаленцями: на щастя, засіб проти цього простий - усі вони мають поводити себе краще”.

Делись добром ;)