Синтоїзм

Синтоїзм. У перекладі з японської синто позначає шлях богів-релігія, що виникла в ранньофеодальної Японії не в результаті трансформації філософської системи, а з безлічі родоплемінних культів, на базі анімістичних, тотемістичних уявлень магії, шаманізму, культу предків.

Пантеон синтоїзму складається з великого числа богів і парфумів. Центральне місце займає концепція божественного походження імператорів. Камі, нібито населяють і одухотворяє всю природу, здатні втілитися в будь-який предмет, що став у наслідку об'єктом поклоніння, що називали синтай, що з японського означає тіло бога. Згідно синтоїзму, людина веде своє походження від одного з незліченних парфумів. Душа померлого за певних обставин здатна стати ками.

Синто не має церковних канонічних книг. У кожному храмі є свої міфи й обрядові розпорядження які можуть бути невідомі в інших храмах. Міфи, загальні для синто, зібрані в книзі «Кодзікі» («Записки про древні справи»), яка виникла на основі усних переказів на початку VIII столітті. У ній міститися основні ідеї націоналізму, які були зведені в ранг державної релігії: про перевагу японської нації, про божественне походження імператорської династії, від підстави японської держави. І друга священна книга «Ніхон Сьокі» (що в перекладі «Аннали Японії»).

Синтоїзм глибоко націоналістичної. Боги породили тільки японців. Люди іншої національності не можуть сповідувати цю релігію. Своєрідний і сам культ синтоїзму. Метою життя в синтоїзмі проголошується здійснення ідеалів предків: «порятунок» досягається в цьому, а не потойбічному світі, шляхом духовного злиття з божеством за допомогою молитов і обрядів, чинених у храмі або біля домашнього вогнища. Для синтоїзму характерні пишні свята зі священними танцями і процесіями. Синтоїстська служба складається з чотирьох елементів: очищення (Хара), жертвопринесення (Сінсьо), короткої молитви (норіто) і узливання (накричали).

Джайнізм — релігія, що виникла в Індії в VI ст. до н.е. одночасно з буддизмом як опозиція брахманізму, що освячував кастовий лад. Джайнізм виражав інтереси прогресивних верств індійського рабовласницького суспільства. Послідовники джайнізму (нині їх близько 2 млн. чоловік, в основному з буржуазного середовища) поклоняються 24 пророкам, останнім з яких був нібито легендарний засновник джайнізму Вардхамана, за прізвиськом Джина (санскр. — переможець): звідси назва джайнізму. Розповіді про Джина і його учнів склали канонічну релігійну літературу джайнізму (сіддханта). Згідно з джайнізмом Джина проповідував п'ять істин: не убий, не говори неправди, не кради, не прив'язуйся до земних речей, будь непорочним (для монахів). Джайнізм зберіг ряд елементів брахманізму — віру у перевтілення душ, вчення про карму, про періодичну появу пророків.

Джайнізм і буддизм заперечують кастовий лад, вчення про індивідуальне позбавлення від страждань, святість Вед, брахманістські обряди. Обряди джайнізму передбачають поклоніння Джину як божеству, а також його учням, читання священних текстів, прилюдні сповіді. В наші дні робляться спроби модернізувати джайнізм, що проявляється в русі ануварт (моральне відродження суспільства), яке ставить за мету звільнити людину від вад виховання.

Ануварти проповідують, по суті, реформістські ідеї класового миру, виступають проти накопичення багатства і насильницької експлуатації багачами.