48. Закони та рушійні сили історії, проблема сенсу історії. Історичний процес

Важливим для соціальної філософії є визначення рушійних сил та суб'єктів історичного процесу. 1) Основними рушійними силами соціального розвитку слід вважати потреби, інтереси, цінності. Вони можуть бути індивідуальними і суспільними, матеріальними і духовними. 2) Суб'єктами творення і розвитку суспільства виступають також маси і особи. Дійсним творцем історії є народ, народні маси. Вони породжують сторичних осіб, які мають вирішальний вплив як позитивний, так і негативний на хід історії. 3) Рушійною силою суспільства є соціальна революція. Її роль полягає в докорінній зміні усталених суспільних відносин і створенні нової суспільно-економічної формації шляхом класової боротьби. Існують такі типи революцій: буржуазна та соціалістична, які розрізняються за своїм характером і рушійними силами. 4) Важливим і постійним джерелом та рушійною силою суспільного розвитку, економічною основою кожної соціальної революції є протиріччя між продуктивними силами і виробничими відносинами. 5) Рушійною силою розвитку суспільства є також політична система, найбільш яскраво виражена у формі держави. Політична система - це система політичних партій, організацій, інститутів, рухів та відносин між ними. Політична система органічно входить до надбудови суспільства та обслуговує економічний базис. З позицій цивілізаційного підходу як підходу послідовно нелінійного, історичний прогрес — не в неухильному русі, поступальний характер якого визначається через позиції "нижче — вище", "гірше — краще", а в тому, щоб кожна цивілізація в процесі самовизначення і самоствердження відтворила, відкрила для себе заново і збагатила своїм, тільки їй притаманним екзистенціальним досвідом неминущі інваріантні структури і цінності загальнолюдського характеру. Тому відтворення інваріантних загальнолюдських цінностей у контексті певної цивілізації має свій ритм і реалізується через органічне поєднання засвоєння і творення. У такому зрізі кожна цивілізація в своєму онтогенезі проходить основні ступені філогенетичного шляху людства. Таке розуміння історичного прогресу має не протистояти іншим, наприклад формаційному, а доповнювати їх. Однак у даному разі вже не цивілізація припасовується іззовні до, скажімо, формаційної послідовності. Осягнення найзагальніших і найглибинніших тенденцій історичного процесу, його своєрідності, співвідношення єдності та розмаїття, повторюваності й неповторного, універсального і локального в історії, проблема її сенсу, початку, спрямованості й кінця — завдання тієї галузі людських знань, що носить назву філософії історії. Історичний процес багатомірний і мінливий, відповідно й осмислення його здійснювалося в різних ракурсах, у руслі різних напрямків, призводило до формування, утвердження та зміни основоположних парадигм історичної свідомості.

49. Содержание

    • 40. Діалектика свободи і необхідності в життєдіяльності людини. Роль особи в історії
    • 41. Філософське поняття, зміст, функції та форми культури
    • 42. Культура та цивілізація: розуміння та перспективи їх розвитку. Проблеми кризи культури
    • 43. Класифікація і функції цінностей
    • 44. Поняття ціностей та їх види (культурні, духовні, соціально-політичні, інформаційні). Проблема справжнії і несправжнії цінностей
    • 45. Поняття суспільства. Структура суспільства
    • 46. Поняття суб’єкта суспільного розвитку: рід, плем’я, народ, народність, нація, етнос
    • 47. Теорії аграрного, індустріального, постіндустріального і технотронного суспільств
    • 48. Закони та рушійні сили історії, проблема сенсу історії. Історичний процес
    • Проблема періодизації людської історії: формаційний, цивілізаційний підходи
    • 50.Сучасні глобальні проблеми людства: екологічна, економічна, демографічна тощо
    • Науково-технічна революція та її соціальні наслідки
    • Досократичний період Античної філософії
    • Моральнота логічна проблематика філософії Сократа
    • Філософія Платона і платонізм: онтологія і гносеологія
    • Філософія арістотеля та арістотелізм: онтологія та гносеологія
    • Елліністична філософія (стоїцизм, епікуреїзм, скептицизм)
    • Етапи розвитку та загальна х-ка середньовічного світогляду та філософії
    • 58. Середньовічна патристика (Аврелій, східні отці церкви)
    • Середньовічна схоластика (проблема універсалій)
    • Віра і розум, філософія та теологія у Фоми Аквінського
    • 61. Світоглядні риси, представники та періоди розвитку філософії Відродження
    • 62. Образ людини та Всесвіту в філософії Ренесансу
    • Загальна х-ка філософії Нового Часу: школи, представники, їдеї
    • Емпіризм як науковий та політико правовий принцип (Бекон, Гоббс, Локк)
    • Раціоналізм як науковий підхід та напрямок метафізики (Декарт, Спіноза, Лейбніц)
    • 66. Субєктивний ідеалізм про можливість пізнання світу та людини( Юм , Берклі)
    • 67. Концепції «природного права» , «суспільного договору» , «громадянського суспільства» та «правової держави» в філософії французького Просвітництва (Руссо , Монтескьє)
    • 68. Характерні особливості Німецької Класичної Філософії ( Фіхте ,Шеллінг ,Гегель)
    • 69. Гносеологічні та етичні погляди і.Канта
    • 70. Напрямки,представники та тенденції сучасної неокласичної філософії хіх – хх ст.
    • 71. Ідеї та напрями філософії прагматизму,позитивізму та неопозитивізму
    • 72. Марксизм та його історичні інтерпретації в ленінізмі та лівому марксизмі
    • 73. Класичний психоаналіз Фрейда та неофрейдизм Юнга та Фрома про побудову психіки та природу людини
    • 74. Релігійний та атеїстичний екзистенціалізм про сенс існування людини
    • 75. Сучасна феноменологія та герменевтика
    • 76. Філософія постмодернізму
    • 77. Особливості української філософії 14-18 століття,Києво-Могилянська академія
    • 78. «Філософія серця» ,самопізнання,вчення про три світи у г.Сковороди
    • 79. Філософія національної ідеї