logo
Конспект лекций_технология и дизайн

1. Філософія та світогляд

Слово «філософія» грецького походження (рhilео – люблю, sорhіа – мудрість), що безпосередньо означає любов до мудрості. Однак це етимологічне значення не вичерпує змісту філософії. У ній мова йдеться про здатність людини осягнути сутність світу, в якому вона живе, та власну сутність, піднятися до усвідомлення сенсу свого життя. Адже усвідомлення сутності світу, свого буття і своєї сутності, свого місця у світі, сенсу життя і становить розуміння мудрості.

Термін «філософія» вперше зустрічається у видатного філософа і математика Піфагора (VI ст. до н.е.), який вважав, що від філософії народжуються три плоди: дар добре думати, дар добре говорити, дар добре діяти. Пізніше Платон (V ст. до н.е.) надає цьому поняттю нового значення: наука, що вивчає світ у цілому та місце людини в цьому світі. Термін «філософія» він використовував як пізнання сутності. Арістотель (IV ст. до н.е.) вважав завданням філософії аналіз причин речей.

Філософія зародилася приблизно 2,5 тисячі років тому в Індії, Китаї, Греції в умовах поглиблення поділу праці, руйнування традиційних зв'язків і шаблонів поведінки родового суспільства, а також унаслідок суспільно-історичної необхідності розвитку пізнання, становлення наукового світогляду.

Світогляд є системою принципів, поглядів, цінностей, ідеалів, що визначають як ставлення до дійсності, загальне розуміння світу, так і життєві позиції, програми діяльності людей. Суб'єктами світогляду можуть бути: одна людина, соціальні чи професійні групи, етнонаціональні чи релігійні громади; класи, суспільство в цілому. Отже, світогляд є своєрідною інтегративною цілісністю знання і цінностей, розуму і чуття, інтелекту і дії, критичного сумніву й свідомої переконаності.

У структурі світогляду виділяють такі елементи: світорозуміння – пізнавально-інтелектуальний рівень; світовідчуття емоційно-психологічний рівень; світовідношення – наявність у світогляді спонук до активності. Таким чином, світогляд інтегрує пізнавальне, ціннісне і спонукально-діяльне настановлення людської життєдіяльності.

Різновидом світорозуміння є життєво-повсякденний і теоретичний світогляд. Життєво-повсякденний світогляд включає досвід, певні навички, забобони, «пам'ять століть». Він має стихійний несистематизований характер, недостатньо захищений від помилок, піддається впливові; емоції у ньому перевершують розум. На відміну від нього, теоретичний світогляд – це більш-менш систематизований комплекс уявлень, оцінок, настановлень, що забезпечують цілісне бачення та усвідомлення світу і місця її ньому людини разом із життєвими позиціями, що визначають діяльність людини. Порівняно з безособистісністю знань світогляд завжди «чийсь», він відображає позицію певного суб'єкта, його ставлення до життєвої реальності, що виявляється у діях і вчинках..

Світогляд – невід'ємний атрибут людської свідомості. Його специфікою є й те, що він, по-перше, – форма суспільної самосвідомості людини і, по-друге, – спосіб духовно-практичного опанування дійсності. Філософія ж, досліджуючи відношення свідомості до об'єктивного світу, мислення – до буття, робить своїм предметом усю ту проблематику, котра виникає па ґрунті розвитку світогляду як форми суспільної самосвідомості. Від свідомості філософія відрізняється й тим, що вона є не «духовно-практичним», а теоретичним освоєнням світу, це форма теоретичного виявлення і розвитку світогляду. Вона постає, відповідно, як система доказів і знань фундаментальних проблем світогляду.

Отже, філософія дає теоретичне розв'язання питань світогляду з точки зору взаємовідносин людини і світу, мислення і буття, духовного й матеріального, розроблює загальний цілісний погляд на світ, на місце людини в ньому, досліджує практичне, пізнавальне, ціннісне, етичне та естетичне ставлення до світу.

У цілому світогляд є загальнолюдським явищем, тобто він притаманний кожній людині в її нормальному стані; зрозуміло, що світогляд відсутній у новонароджених дітей та у душевнохворих. Проте саме загальнолюдський характер світогляду обумовлює його надзвичайну різноманітність, адже люди по-різному уявляють світ та себе в ньому.

Світогляд прийнято класифікувати за різними ознаками:

Сама ж філософія і є світоглядом, тобто сукупністю поглядів на світ у цілому та на ставлення людини до цього світу. В одній низці з філософією знаходяться інші форми світогляду: міфологічний, релігійний, художній, натуралістський, повсякденний та інші.

Отже, філософія є вищою теоретичною формою світогляду, спрямованою на критичне дослідження та вирішення світоглядних проблем з метою підвищення ступеню їх достовірності та надійності. Філософія повинна намагатися бути аргументованою, внутрішньо стрункою та логічно обґрунтованою.