108. Філософія Арістотеля.
Арістотель/384- 322рр.до н.е./, - провідний філософ класичного періоду, який займав проміжне місце між матеріалізмом та ідеалізмом та ідеалізмом. Навчався у Платона в Академії, був вихователем ІЗ-річного Олександра Македонського, створив свою філософську школу – Лікей
Вчення про буття. Арістотель піддає критиці вчення свого вчителя Платона. Критика ця мала принциповий характар; "Платон мені друг, але -істина дорожча" Арістотель - критик теорії ідей. З його точки зору суще не може існувати окремо від речей.Буття у нього існує як єдність матерії та форми. Матерію Арістотель розглядає як можливість,для того, щоб із можливості виникло щось дійсне матерія повинна мати форму, яка паретворює її на актуальне суще. Наприклад якщо ми візьмемо мідну кулю, то матерією для неї буде мідь, а формою - кулеподібність; по відношенню до живої істоти матерією в її тілесний склад, а формою - душа, котра забезпечує єдність і цілісність всіх її тілесних частин, Форма за Арістотелем, є активний,тоді як матерїя - пасивна. Матерія подільна до нескінченності, форма неподільна і тотожня самій речі. Найвищою сутністю Арістотель вважав чисту /очищену, звільнену від матерії форму. Врешті-решт Арістотель здіснюе відрив матерії від форми. Звільнена від матерії форма - це вічний двигун. котрий служить джерелом руху і життя, космічного цілого. В цьому якраз і виявляється ідеалізм в філософії Арістотеля. Саме через те, що Арістотель брав за першооснову форму, а не матерію, теологи середньовіччя дссятками століть залучали його до фундаторів богослов"я /поряд з Платоном/, оскільки безтілесна форма Арістотеля успішно збігалася з образом безтілесного, але всемогутнього бога.
Вчення про пізнання. Знати, за Арістотедем, - значить зиати загальне, бо воно в першопочатком за своїм буттям. Універсали /категорії/ структурують хаос уявлень /чуттєву цілісність/ на елементи і роблять її пізнаною. Арістотель визначає 10 основних категорій: сутність, кількість, якість, відношення, місце, час, стан, обладнання, дія, страждання.
Арістотель фундатор формальної логіки. Він визначив три основні закони логіки-
І. Закон тотожності;
2. Закон усунення протиріччя;
3. Закон -вилучення третього.
Велич Арістотеля полягає і в тім, що він узагальнив - систематизував класичну філософську спадщину. -Так перипатетиками /назва послідовників Арїстотеля/ було систе-матизовано близько 200 наявших на той час державних об'єднань- грецьких полісів. Узага-льнення науковоприродничих знань дано Аріс-тотелем в трактатах "Фізика", "Метафізика" та ін. В останньому вперше підкреслюється необхідність філософії дл конкретних наук /метафізика - це філософія , яка існує понад фізикою/. У трактаті Арістотеля "Про душу" закладені основи психології.
Вчення про людину та суспільство. За Арістотелем, проблемою людини займається практична філософія, яка складається з двох частин - етики та політики. Арістотель – фун-датор етики евдемонізму, згідно з якою найвище благо людини - щастя /на відміну від етики гедонізму - філософія, насолоди/. Щасливою людину робить добродійність арете/. Чим вище арете, тим повніше щастя . Арістотелем визначаються два види добродійності: етичні /як середина між людськими вадами; наприклад, мужність, як середина між відчаєм, боягузтвом/ та інтелектуальні.Людина - це суспільна тварина, яка наділена душею та політичною свідомістю. Найкраще державне об’єднання – це поліс. Остаточна мета полісу - щасливе життя. Найкращий лад – це правління найкращих аристократів.Арістотель вважає природним відношення “раб-господар”, але рабами повинні бути не елліни, а варвари.
- 1. Зародження філософської думки у Стародавній Індії.
- 2. Основні філософські школи Стародавнього Китаю.
- 3. Основні риси і етапи розвитку античної філософії.
- 4. Антична філософія: космоцентризм.
- 5. „Лінія Платона” і „лінія Демокрита” в філософії античності.
- 6. „Наївний матеріалізм” філософів мілетської школи.
- 7. Стихійна діалектика (Геракліт)
- 9. Етика Сократа.
- 10.Ідеальна держава Платона
- 11. Аристотель як систематизатор античної філософії і логіки.
- 12. Етика стоїків.
- 13. Основні риси філософії Середньовіччя.
- 14. Апологетика: примат віри.
- 16. Схоластика: проблема універсалій(номіналізм та реалізм)
- 17. Томізм та проблема гармонії віри з розумом.
- 20. Філософія Реформації ( м. Лютер, ж. Кальвін)
- 21. Натурфілософія доби Відродження.
- 23. Емпірична філософія ф.Бекона.
- 24. Що таке «Новий Органон» і «Нова Атлантида» у ф. Бекона.
- 25. Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р.Декарта.
- 26. Соціально – філософська концепція т. Гоббса.
- 29. Британське просвітництво (Дж. Локк).
- 30. Французьке просвітництво (ж.-ж. Руссо, Волбтер).
- 31. Агностицизм філософії і. Канта
- 32. Етичні погляди і. Канта. "Категоричний імператив".
- 33. Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха.
- 34.А Позитивізм і неопозитивізм
- 35А. Екзистенціалізм
- 36А. Герменевтика
- 34. Релігійна філософія. Неотомізм.
- 35 Психоаналіз та неофрейдизм.
- 36. Філософія Київської Русі
- 38. Філософське вчення г.С.Сковороди.
- 65. Історичний матеріалізм як соц філософія марксизму.
- 39. «Філософія серця» Григорія Сковороди
- 40. Філософські ідеї т.Г.Шевченка.
- 41. "Філософія серця" п.Юркевича.
- 42. І.Я.Франко про українську національну ідею.
- 43. Філософські погляди в.І.Вернадського.
- 44. Соціальне прогнозування.
- 45. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- 46. Філософія як світогляд
- 47. Історичні типи світогляду
- 48. Проблема визначення предмету філософії
- 50. Поняття буття, проблеми його філософського осмислення.
- 51. Поняття матерії.
- 52. Рух, основні його форми і властивості
- 53. Свідомость, як вища форма відображення дійсності
- 54. Вихідні принципи пізнання
- 55.Чуттєве пізнання, його
- 56.Логічне пізнання, його форми.
- 57. Істина як процес
- 58.Критерії істини
- 59. Інтуїція, її різновиди.
- 60. Емпіричні і теоретичні методи пізнання
- 61. Основні поняття і завдання праксеології
- 62. Сутність людини, сенс її життя.
- 63. Проблема свободи і відповідальності людини
- 64. Філософська антропологія
- 66. Роль народонаселення і природних умов в роз-ку суспільства
- 67. Формаційна теорія суспільного розвитку(к.Маркс)
- 68. Цивілізаційні моделі розвитку суспільства
- 70. Поняття суспільної свідомості, її структура
- 71. Правова свідомість
- 72. Хрuстuянська мораль I господарська дiяльнiсть.
- 73. Методологія, рівні методологічного знання.
- 74. Методології загальнонаукового рівня (системний аналіз, синергетика тощо) (22)
- 75. Парадигма ,стиль мислення , наукова картина світу.
- 76. Основні принципи діалектики
- 77. Категорії діалектики
- 78. Діалектика і її альтернативи
- 79. Закон єдності і боротьби протилежностей в діалектиці.
- 80. Натурфілософія доби Відродження.
- 81. Філософія французького матеріалізму.
- 83. Філософська думка укр.Диаспори – д.Чижевський, в.Липинський.
- 84. Закони взаємопереходу кількісних та якісних змін у діалектиці.
- 85. Закон заперечення заперечення у діалектиці.
- 86. Категорії окремого та загального у філософії.
- Загальне – це об’єктивно існуюча тотожність між предметами, речами явищами, що власвива багатьом предметам, речам і явищам у рамках конкретної якісної визначеності.
- 87. Категорії форми та змісту у філософії.
- 88. Категорії явища та сутності у філософії.
- 89. Проблема причинності, характер і види причинних зв’язків.
- 90. Проблема сутності людини у філософії, людина як цілісність.
- 91. Поняття практики у філософії.
- 92. Проблема пізнання в філософії.
- 93. Наука як гносеологічний та соціальний феномен.
- 94. Проблема єдності чуттєвого та раціонального пізнання. Сенсуалізм та раціоналізм.
- 95. Проблема соціального пізнання, його специфіка.
- 96. Загальнологічні методи пізнання.
- 97. Поняття суспільно-економічної формації, його місце в історії філософії.
- 98. Суспільство як феномен, проблеми його осмислення у філософії.
- 99. Роль потреб, інтересів та ціннос-тей в житті людини та сустпільства.
- 100. Проблема соціального прогреса та його критерії.
- 101. Проблема життя та смерті в філософії, життя як цінність.
- 102. Поняття випадковості та необхідності, можливості та необхідності.
- 103. Філософія неотомізму – історія та проблема.
- 104. Неотомізм
- 105. Ділектика, як метод філософії.
- 106.Філософія Стародавньої Греції.
- 107. Філософське вчення Платона.
- 108. Філософія Арістотеля.
- 109. Західноєвропейська середньовічна філософія. Боротьба реалізму та номіналізму
- 110. Філософське вчення Фоми Аквінського.
- 111. Філософське вчення р.Декарта
- 113. Філософське вчення б.Спінози.
- 117. Філософське вчення Феєрбаха (ф).
- 114. Проблема людини у філософії Французського Просвітництва (фп).
- 115. Філософське вчення Канта.
- 116. Філософське вчення Гегеля, супереч-ність між його методом та системою.
- 118. К.Маркс про відчуження праці.
- 119. Ідеї матеріалізму та діалектики в роботах ф.Енгельса.
- 120. Філософські ідеї у працях Леніна.
- 121. Філософська думка Київської Русі.
- 122. Філософські погляди г.Сковороди.
- 123. І.Франко, м.Драгоманов, м.Грушевський про укр.Ідею.
- 145. Феномен релігії, його осмислення в філософії.
- 124. Філософські аогляди т.Шевченка та його роль в становленні української ідеї.
- 125. Проблема людини у філософських вченнях Соловйова (с) та Бердяєва (б).
- 126. Філософія неопозитивізму – історія та проблеми.
- 127. Філософія екзистенціалізму (е) – історія та проблеми.
- 128. Роль Києво-Могилянської академії у розвитку української філософії.
- 129. Філософське значення психоаналізу (п).
- 130. Філосовські погляди Юркевича.
- 131. Соц.-філ.Погляди ідеологів Кирило-Мефодіївського Братства.
- 132. Герменевтика, як метод філософії.
- 133. Предмет та призначення філософії.
- 139. Закон єдності та боротьби протилежностей в діалектиці.
- 134. Поняятя світогляду, його функції та історичні типи.
- 135. Поняття природи, його філософське осмислення.
- 136. Поняття буття, проблеми його філософського осмислення.
- 137. Система діалектики: принципи, закони, категорії
- 144. Людина, як індивід, індувідуальність, особа та особистість.
- 138. Поняття матерії. Місце матеріалізму в історії філософії.
- 140. Поняття свідомості, її структури та функції
- 141. Наукове пізнання, його специфіка, рівні та форми організації
- 142. Поняття істини, її абсолютність та відносність
- 143. Поняття суспільної свідомості(сс), її структура.