Методичні рекомендації

При аналізі першого питання необхідно підкреслити, що людство ще не знайшло прийнятної і обґрунтованої відповіді на питання, що ж таке соціальне. Первинна якість соціального осягається через усвідомлення докорінної відмінності даного феномена від природно-тваринного світу:

• тваринне життя здійснюється природним чином, тобто як існування;

• людське життя здійснюється суспільним чином, соціальним як життєдіяльність.

Суспільне життя – це реальний життєвий процес людини (особи, соціальної групи, класу, суспільства), що відбувається в конкретно-історичних умовах і характеризується певною системою видів і форм діяльності як способу свідомого перетворення дійсності.

Вся філософська традиція пронизана думкою про те, що найістотнішою ознакою людської діяльності є її свідомий характер, який проявляється у здатності розмірковувати над зовнішніми обставинами, над своїми зв’язками з ними та іншими людьми, над собою і своїм духом, заглиблюватись у себе з метою усвідомлення суті природно-суспільного й сенсу власного буття в світі.

Наостанок доцільно звернути увагу на те, що спілкування (взаємодія, суспільні відносини) є необхідною і всезагальною умовою формування і розвитку соціальності.

Вивчаючи друге питання необхідно зауважити, що уявлення про соціум як систему, безпосередньо пов’язане з аналізом головних підрозділів і сфер суспільного життя, гармонійна взаємодія яких забезпечує цілісність суспільства і, навпаки, дисгармонія яких веде до суттєвих конфліктів і деформацій.

Поняття «сфера суспільного життя» відбиває різнопланові процеси, стосунки, цінності, інститути, фактори як матеріальні, так і ідеальні, об’єктивні і суб’єктивні. Сфера – це реальний процес людської життєдіяльності. Діалектика сфер суспільного життя розглядається нами як реальне життя суспільства в конкретно-історичних, соціокультурних та природних вимірах. Доцільно виділяти такі сфери суспільного життя: матеріальну; соціально-політичну; духовну; культурно-побутову.

Слід підкреслити, що усі сфери суспільного життя тісно взаємозв’язані, тому їх треба розглядати лише в єдності. Абсолютизація якоїсь однієї сфери суспільного життя призведе до створення деформованої моделі суспільства. В центрі кожної сфери, як і суспільства в цілому, має стояти людина, що охоплює всі сфери життєдіяльності, єднає їх.

Вивчаючи третє питання необхідно підкреслити, що соціально-етнічним спільнотам належить важлива роль у життєдіяльності суспільства. Різноманітні соціально-етнічні спільноти як суб’єкти суспільних, зокрема національних та міжнаціональних відносин, надають їм особливої своєрідності, неповторності, збагачуючим загальний процес розвитку етносуспільного буття, соціуму загалом.

У загальному вигляді етносуспільні відносини можна характеризувати як взаємовідносини людей, що належать до різних соціально-етнічних спільнот, які визначаються як більш-менш стійкі історично сформовані угрупування людей.

Оскільки етносуспільні відносини мають глобальний характер надзвичайно актуальним є глибоке вивчення як історичних тенденцій, так і сучасних складних та суперечливих процесів розвитку соціально-етнічних спільнот, етносуспільного буття як необхідної умови його гармонізації та гуманізації.

Необхідно звернути увагу на такі соціально-етнічні форми спільноти людей:

• рід як форму спільноти людей, що заснована на кровнородинних зв’язках;

• плем’я, що характеризується кровнородинними відносинами, певною спільністю спів племінників, єдиною мовою, племінною самосвідомістю, спільними елементами первісної культури;

• народність, що характеризується спільністю території, єдиною мовою, елементами єдиної культури;

• нація, щодо сутності якої існують кілька теорій (психологічна, культурологічна, етнологічна, історико-економічна).

Розглядаючи четверте питання необхідно звернути увагу на досить складний характер продуктивних сил суспільства, до складу яких входять:

• засоби виробництва, до складу яких входять знаряддя праці та умови праці;

• люди, які володіють знаннями та навичками до праці;

• методи та форми організації виробництва.

Продуктивні сили суспільства постійно змінюються і вдосконалюються протягом всієї історії людства, полегшуючи тим самим боротьбу людей з природою, збільшуючи продуктивність праці та виробництво матеріальних благ.

Людини при цьому відіграє вирішальну роль у суспільному виробництві, оскільки лише жива праця людини перетворює можливість на дійсність. Саме людська праця продукує матеріальні блага, необхідні для життя суспільства.

При вивченні п’ятого питання необхідно підкреслити, що науково-технічна революція (НТР) виступає не як окреме явище, притаманне лише нашому суспільству, а як сучасний етап науково-технічного прогресу (НТП), який почав чітко проявлятися з часу промислової революції кінця ХVІІ – початку ХІХ ст.

Соціальні наслідки НТР можна звести до наступних основних груп:

• загострення екологічної обстановки, виникнення проблеми виживання людства;

• зміна взаємовідносин «людина – техніка»;

• зміна змісту і характеру праці;

• зростання питомої ваги висококваліфікованих робітників і спеціалістів, що зайняті обслуговуванням нової техніки і технології;

• підвищення вимог до культурно-технічної та інтелектуальної підготовки кадрів;

• прискорення структурних змін у співвідношенні сфер людської діяльності;

• «інтернаціоналізація» суспільних відносин;

• втрата людиною емоційності, інтелектуальне перевантаження, формалізація контактів, одностороння, технічна свідомість;

• виникнення проблем біологічної і психологічної адаптації людини в звичайних і екстремальних умовах навколишнього середовища.

При підготовці шостого питання слід підкреслити, що ноосфера (грец .noos – ум, розум і sphaira – сфера) – це така стадія розвитку біосфери, при якій розумова діяльність людини стає визначальним фактором глобального розвитку.

При аналізі другого питання слід підкреслити, що прийнявши цей термін спочатку 30-х років, Вернадський трактує ноосферу як результат людської діяльності, результат поступового розвитку науки.