Методичні рекомендації

При вивченні першого питання необхідно відзначити, що надзвичайну роль у пізнанні та практиці міркування відіграють думки, що втілені в запитальних реченнях. Від правильного, своєчасного, послідовного формулювання запитань значною мірою залежить успішне розв’язання проблеми. Необхідно звернути увагу, що запитання як думка, в якій зафіксована вимога або прохання поновити наявну інформацію з метою усунення або зменшення пізнавальної невизначеності, оцінюються на відміну від судження не як істинні і хибні. Запитання поділяють на:

• логічно коректні, на які можна дати істинну або хибну відповідь;

• логічно некоректні, на які не можна дати істинної або хибної відповіді. Вони поділяються на тривіально некоректні запитання та нетривіально некоректні запитання.

Існує також типологія відповідей на запитання:

• правильні відповіді та неправильні відповіді;

• сильні відповіді та слабкі відповіді.

Висвітлюючи друге питання необхідно враховувати, що діалог як спілкування двох і більше осіб найчастіше виступає засобом обміну інформацією та відстоювання власної точки зору. Для позначення процесу обміну протилежними думками часто використовують слово «суперечка», під час якої найчастіше використовують процедури доведення і спростування, аргументації і критики.

Часто виділяють такі форми суперечок, які відрізняються своїми специфічними рисами та методами проведення:

• дискусія;

• полеміка;

• диспут.

Сторони, які сперечаються називають пропонентом (протагоніст) – той, хто відстоює деяку тезу, та опонентом (антагоніст) – той, хто цю тезу заперечує.