19.Філософські ідеї творчості т.Шевченка
Після Г.Сковороди вперше з новою силою зазвучала філософія українського духу у творчості Великого Українця, Генія і Пророка Т.Г.Шевченка (1814-1861). Ця філософія глибоко індивідуальна, особиста і, разом з тим, грунтувалась на національній ідеї українського народу, його ментальності. У цій філософії - відображення щирої і беззахисної у своїй відкритості душі мислителя, розвитку відтвореного розуму, інтелекту, що простежує життя людське у всеоб'ємності: і в конкретній долі сестри-кріпачки, і в історичній долі цілих народів. Філософія тому й є мудрістю, що вона здатна творити світоглядне диво: особистий, внутрішньо-мистецький світ Тараса Шевченка, переплавлений в литво філософських узагальнень, постав у таких образах, в яких сам народ упізнавав свою душу, прочитав свою історію, зазирнув у своє майбутнє. Філософія Т.Шевченка виростає насамперед з конкретно-узагальненого ставлення до любові, надії і віри. Саме з любові до України виникає шевченківська філософія пробудження людської гідності, смутку-жалю знівеченого життя, сили протесту і бунтарства. Улюблений герой Шевченкових поезій і картин - лицар народний, повстанець-гайдамака, козак-запорожець, що виступає оборонцем рідного краю, носієм народної правди і честі. Гнів мислителя спрямований передовсім проти різних утискувачів, прийшлих і доморощених. Філосфський подвиг Т.Шевченка, вся вибухова сила його творчості полягає в тому, що він зумів серед мертвої тиші, яка покірливо мовчала задухою страху, ненависті, підозри, загальної заціпенілості, посіяти надію. Життя цієї надії починається з оспівування свободи. Шевченко показує, що нездоланність людського духу виявляється і в тому, що безстрашних співців свободи народжують найпохмуріші часи, бунтівний голос покривджених соціальних низів. Вінець Шевченкової творчості - це спів свободі, уславлення свободи, цієї першої й неодмінної передумови людського поступу, добробуту й щастя. До найволелюбніших книг усіх часів належить "Кобзар", він наскрізь просякнутий прагненням свободи, передчуттям її неминучості. Шевченківська творчість пронизана вірою в незнищенність людини, вірою в те, що людина ніколи не змириться з безправством, рабство ніколи не визнає за норму існування. Філософський характер творчості Т.Шевченка відображає її народність, коли кожне явище життя розглядається мовби очима народу, з позицій народу, кожна подія минувшини чи сьогодення вимірюється мірою народної моралі, чистотою й цнотливістю душі трудової людини. Завдяки народності виявляє себе оригінальність шевченківського бачення світу, інтенсивність його світосприймання. Для філософії Т.Шевченка характерне нове, мистецько-поетичне розуміння співвідношення стихійного і закономірного. Так, поезія Т.Шевченка багато в чому зобов'язана фольклорній стихії, в якій синтезувались в єдине ціле безпосередні враження життя і символіка народної пісні, буйна уява народної міфології і надбання світової культури, скарби знань, що відкрились художникові-професіоналові. Шевченкова філософія багата емоційною наснагою образів, широтою і діяльністю асоціативного мислення. В ній крізь людський біль, крізь індивідуальне раз у раз проступає вселюдське: біблійна далеч історії тут мудро перегукується із сьогоденням, досвід минувшини - з сучасним життям і прагненням народів світу. У цьому розумінні філософія Т.Шевченка невичерпна. Нові, прийдешні покоління знаходитимуть у ній синтез народного і вселюдського досвіду, як ми знаходимо його в книгах древніх, що вік їхній вимірюється тисячоліттями.
- 2.Історичні типи світогляду. Специфіка і структура філософського знання.
- 3.Антична філософія та її характерні риси. Основні школи досократівської філософії.
- 5.Вчення Платона про ідеї. Платонівська концепція держави.
- 6. Соціально-філософські погляди Аристотеля. Логічне та етичне вчення Аристотеля
- 7. Особливості середньовічної філософії. Етапи розвитку середньовічної філософії(апогетика,Патристика,схоластика)
- 8.Загальна характеристика епохи Відродження. Соціально філософська думка епохи Відродження.
- 9.Загальна характеристика філософії Нового Часу.
- 10.Проблема методу пізнання(ф.Бекон, д.Локк, р.Декарт)
- 11.Філософське Просвітництво 18ст.
- 12.Вчення про пізнання і.Канта. Етичне вчення і.Канта
- 13.Історичні умови виникнення марксизму. Марксиське вчення про суспільно-економічну формацію.
- 14.Сцієнтизм та антисцієтизм. Етапи розвитку позитивізму.
- 15. Філософія життя(а.Шопенгауер, ф.Ніцше, а.Бергеон)
- 17.Екзистенціальна філософія(ж.-п.Сартр, а. Камю. К. Ясперс).
- 18.Києво-Могилянська Академія як осередок української та слов*янської культури.
- 19.Філософські ідеї творчості т.Шевченка
- 20.Філософія г.Сковороди
- 21.Філософські ідеї Кирило-Мефодіївського товариства. Філософія серця п.Юркевича
- 22.Українська філософія XIX-XX ст.(м.Грушевський, д.Донцоа, в.Винниченко)
- 23. Проблема буття у філософії
- 24. Основні категорії онтології(матерія,рух,простір,час)
- 25.Філософські проблеми антропогенезу. Біологічне і соціальне в людині. Біологія і культура в генезі людини.
- 26.Життєва позиція особистості. Вихованння особистості.
- 32.Поняття істини
- 35. Ієрархія цінностей людського буття. Цінності як ядро світоглядної проблематики.
- 36.Проблема духовності у сучасній цивілізації. Релігійно-міфологічна та натуралістична антропософія
- 37. Поняття культури та її сутності начала. Атрибутивні ознаки культури.
- 39.Форми організації суспільного буття.
- 41. Основні проекту і моделі глобального розвитку
- 42. Правова держава. Громадське суспільство.
- 43. Глобальні проблеми людства.
- 44. Парадокси глобальної і регіональної безпеки.
- 45. Цивілізаційний вибір України.