23. Проблема буття у філософії
Проблема буття — одна з перших проблем, які намагалась розв'язати філософія. Поняття «буття» дуже часто фігурує в нашій мові.Крім цього прихованого, певною мірою неусвідомленого вживання слова буття, використовують його і більш свідомо, ведучи мову про світ як буття, про життя як буття («життя-буття»), про смерть як небуття. Звертаючись до когось, наголошують: «Будь людиною!» Але й при цьому значення слова «буття» не розкривається.
Філософія, на відміну від буденної свідомості, порушує проблему буття свідомо, намагається з'ясувати смисл, який людська культура вкладає в це поняття. Вчення про буття називається онтологією(грец. on, ontos — суще і logos — поняття, розум). Термін вживається у філософії з XVII ст., хоч сама проблема буття розглядалась з часів Парменіда.
Тривалий час онтологія була однією зі складових метафізики, до якої входили також теологія (вчення про Бога) і психологія (вчення про душу). Оскільки теологія і психологія пізніше відокремилися від філософії, то метафізика фактично збіглася з онтологією.
Кант відмовив онтології в праві бути наукою на взірець природознавства, довівши, що її претензії на самостійне бачення світу призводять до антиномій. У його вченні онтологія фактично була зведена до гносеології. Що таке буття (світ), його принципи, людина може знати тільки з розуму (розсудку), який надав апріорні форми цьому буттю.
У післякантівській філософії намітились дві тенденції:
1. Відмова від онтологічних побудов (неокантіанство, позитивістська традиція).
2. Спроба віднайти свій філософський, відмінний від наукового, підхід до буття (через інтуїцію тощо), на якому можна було б будувати онтологію.
У Гегеля, для якого буття було тотожним мисленню (буття приписувалось насамперед ідеї, Богу) вчення про буття (онтологія) звелось до логіки. Мислитель досліджував буття тільки як логічну категорію. Марксизм, йдучи за Кантом і Гегелем, заперечував самостійний статус онтології, однак не послідовно. Так, Ф. Енгельс, а за ним і радянські філософи без належного методологічного обгрунтування розгорнули вчення про форми матерії. Неомарксисти (Г. Лукач, Франкфуртська школа) здійснили спробу розбудувати онтологію на засадах практики. Вони розглядають світ у формах практики (культури), і буття постає насамперед як визначення культури.
Концепція інтуїтивного бачення буття, протилежна науковому (розсудковому) підходу до нього, наявна у філософії Ф. Ніцше, А. Шопенгауера й А. Бергсона. Але найбільший вплив на відновлення онтологічних вчень у XX ст. виявила феноменологія Е. Гуссерля, який методологічно обґрунтував новий підхід до буття, дав нове тлумачення буття, чим було подолано кантівське заперечення онтології. Феноменологія стала основою онтологічних побудов самого Е. Гуссерля, а також «критичної онтології» Н. Гартмана та «фундаментальної онтології» М.Гайдеггера.
В історії філософії проблему буття вперше порушили елеати. Парменід, який вважав буття основою світу, дійшов парадоксального висновку: що існує тільки буття, а небуття не існує, бо якщо людина думає про небуття, то воно постає як буття. Отже, буття з самого початку постало як загадка філософії.
У різних філософських системах поняття «буття» набувало різного значення і визначалось через відношення його до таких понять, як «небуття (ніщо)» і «суще». Ніщо — це заперечення буття. Класична філософія визначала буття через протиставлення небуттю. В сучасній філософії, зокрема в екзистенціалізмі, буття визначають через суще. Під сущим філософи розуміють «оформлене», «обмежене», «визначене» буття, все те, що можна помислити в предметній формі. Річ, людина, атом, вітер, почуття, поняття — це суще, яке може мати буття або небуття. Виходячи з цих засад, можна розглянути існуючі концепції буття. Якщо під сущим розуміють тільки матеріальні речі (атом, камінь, рослина, тварина, людина, тощо), тобто світ розглядають як сукупність матеріальних речей і буття приписують тільки такому сущому, то в такому разі буття стає тотожним матеріальності. Бути — значить бути матеріальним. Єдність світу в його матеріальності, стверджував Ф. Енгельс, існує тільки матерія (Ленін).
- 2.Історичні типи світогляду. Специфіка і структура філософського знання.
- 3.Антична філософія та її характерні риси. Основні школи досократівської філософії.
- 5.Вчення Платона про ідеї. Платонівська концепція держави.
- 6. Соціально-філософські погляди Аристотеля. Логічне та етичне вчення Аристотеля
- 7. Особливості середньовічної філософії. Етапи розвитку середньовічної філософії(апогетика,Патристика,схоластика)
- 8.Загальна характеристика епохи Відродження. Соціально філософська думка епохи Відродження.
- 9.Загальна характеристика філософії Нового Часу.
- 10.Проблема методу пізнання(ф.Бекон, д.Локк, р.Декарт)
- 11.Філософське Просвітництво 18ст.
- 12.Вчення про пізнання і.Канта. Етичне вчення і.Канта
- 13.Історичні умови виникнення марксизму. Марксиське вчення про суспільно-економічну формацію.
- 14.Сцієнтизм та антисцієтизм. Етапи розвитку позитивізму.
- 15. Філософія життя(а.Шопенгауер, ф.Ніцше, а.Бергеон)
- 17.Екзистенціальна філософія(ж.-п.Сартр, а. Камю. К. Ясперс).
- 18.Києво-Могилянська Академія як осередок української та слов*янської культури.
- 19.Філософські ідеї творчості т.Шевченка
- 20.Філософія г.Сковороди
- 21.Філософські ідеї Кирило-Мефодіївського товариства. Філософія серця п.Юркевича
- 22.Українська філософія XIX-XX ст.(м.Грушевський, д.Донцоа, в.Винниченко)
- 23. Проблема буття у філософії
- 24. Основні категорії онтології(матерія,рух,простір,час)
- 25.Філософські проблеми антропогенезу. Біологічне і соціальне в людині. Біологія і культура в генезі людини.
- 26.Життєва позиція особистості. Вихованння особистості.
- 32.Поняття істини
- 35. Ієрархія цінностей людського буття. Цінності як ядро світоглядної проблематики.
- 36.Проблема духовності у сучасній цивілізації. Релігійно-міфологічна та натуралістична антропософія
- 37. Поняття культури та її сутності начала. Атрибутивні ознаки культури.
- 39.Форми організації суспільного буття.
- 41. Основні проекту і моделі глобального розвитку
- 42. Правова держава. Громадське суспільство.
- 43. Глобальні проблеми людства.
- 44. Парадокси глобальної і регіональної безпеки.
- 45. Цивілізаційний вибір України.