Нмп

Тема 10: Філософія античного світу

Мета роботи: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

універсалістські орієнтації до сократичної філософії;
особливості класичної еллінської філософії;
специфіку римсько-елліністичного періоду.

Питання теми

Давньогрецька (еллінська) філософія.

Методичні рекомендації

При підготовці даного питання, потрібно загострити увагу на тому, що філософія в Елладі виникає як світогляд промислово-торгівельної частини населення, що почали боротися за владу, відбираючи її в аристократів-землевласників.

Необхідно підкреслити, що слід відрізняти такі періоди у розвитку давньогрецької філософії:

Досократичний період (VІІ – початок ІV в. до н.е.) – Фалес, Анаксімандр, Анаксімен, Геракліт, Ксенофан, Піфагор, та його учні Емпедокл, Анаксагор, Левкіп, Демокріт.
Класичний період (490 р. до н.е. – 322 р. до н.е.) – Софісти – Протагор, Горій, Гіпій, Крітій, Гіподам; Сократ, Платон, Аристотель.
Елліністичний період (кінець ІV в. до н.е. – V в. н.е.) – епікуреїзм, стоїцизм, скептицизм.

Однією з головних проблем грецької філософії є проблема буття – онтологія:

І період: з чого походить усе суще?;

ІІ період: людина – міра усіх речей;

ІІІ період: суспільство як засіб для особистого щастя індивіду.

Окрему увагу доцільно звернути на історичне значення античної філософії, оскільки за часів античності було закладено фундамент майбутніх філософських вчень і дискусій. Філософія стародавнього світу, особливо антична, надала міцного імпульсу розвитку людської думки. Класична антична філософія стала основою розвитку європейської та вітчизняної філософської думки. Пошуками відповідей на питання, що були поставлені в той час, займаються сучасні філософи, використовуючи багату спадщину давньогрецьких мислителів.

Содержание