3. Стихійне і випадкове у розвитку суспільства та свобода людини

В історії діють люди, що наділені волею, свідомістю, при­страстями. З цього випливає, що розвиток суспільства постає як єдність двох тенденцій - свідомості і стихійності. Основними ознаками свідомого використання суспільних законів є:

1) адекватне відображення цих законів;

2) планування суспільного розвитку і передбачення його ре­зультатів;

3) збіг поставлених цілей і реальних результатів діяльності. Ознаками стихійності суспільних процесів можна вважати:

1) незнання об'єктивних законів;

2) хаотичність дій суб'єктів соціального розвитку;

3) непередбачуваність та неконтрольованість наслідків люд­ської діяльності;

4) невідповідність поставлених цілей досягнутим результа­там.

У цілому це буде орієнтація не на закономірне, а на випад­кове.

Чим обумовлена випадковість у розвитку суспільства і яку роль вона відіграє? Часто-густо випадковість стає формою про­яву історичної необхідності, формою реалізації закономірності.

У цілому це буде орієнтація не на закономірне, а на випад­кове.

Чим обумовлена випадковість у розвитку суспільства і яку роль вона відіграє? Часто-густо випадковість стає формою прояву історичної необхідності, формою реалізації закономірно­сті. Вона може бути способом перетворення можливості на дійс­ність.

Необхідність у суспільстві, як правило, діє у вигляді сти­хійної сили, що прокладає собі шлях через безмежну кількість випадковостей. Вона виявляє себе лише як кінцевий результат діяльності.

Випадковість виражає зовнішню зумовленість явищ, те, що може статися або й не статися, відбутися так або по-іншому. Як правило, вона з'являється в точці перетину подій та процесів, кожна з яких має необхідний характер. У конкретному суспі­льному житті будь-яка подія в один і той же час, але в різних відношеннях є і необхідною, і випадковою. Ця подія має як не­обхідні так і випадкові аспекти у їх взаємопроникненні.

Виникнення синергетики та поширення її принципів на людську історію привело до встановлення глибинної єдності і взаємопроникнення необхідності і випадковості. Необхідність реалізує себе між точками біфуркації (розгалуження траєкторії руху). А у самих точках біфуркації найбільш яскраво проявля­ється випадковість і людська свобода. Саме тут відбувається «вибір» соціальною системою варіантів свого подальшого розви­тку.

В розвитку соціальних систем завжди буває так, що те, що відбулося могло й не відбутися, а натомість могло відбутися щось інше. Уявлення про «лінійну» підпорядкованість суспіль­ного розвитку об'єктивним законам, що нібито діють автомати­чно, змінюються «нелінійністю» соціальної динаміки.

Закономірності соціальної динаміки за своєю суттю є зако­нами людської свободи. Людина як суб'єкт діяльності має обра­ти одну з багатьох альтернативних можливостей свого майбут­тя. У цьому виборі і свобода, і відповідальність людини.

Свобода як діяльність на підставі пізнаної необхідності но­сить різноманітний характер. Але сутність її одна - вибір з без­лічі можливих варіантів. Людина не є вільною у виборі об'єктивних умов своєї діяльності, проте вона має певну свободу у виборі цілей та засобів досягнення обраних цілей. Отже,

2. Унікальність людини;

3. Обмеження передбачуваності соціальних подій;

4. Нелінійність розвитку всесвітньої історії;

5. Глибокий генетичний зв'язок людини і Космосу. Таким чином, суспільство є надзвичайно складним, систем­ним предметом пізнання. Процес його пізнання почався ще в античності і продовжується в наш час.

Розвиток суспільства носить закономірний синергетичний характер. Людина може пізнати закономірності суспільного розвитку і діяти відповідно до них.

Запитання для самоконтролю.

1. Що таке суспільство?

2. Як співвідносяться соціальна філософія і соціологія?

3. Які основні підходи до осягнення суспільства як системи, що самоорганізується і саморазвивається?

4. Які є основні концепції діяльності?

5. Що таке спілкування, які його характерні риси?

6. В чому полягає специфіка суспільних закономірностей?

7. Що таке соціальна свобода?