Філософія Стародавнього Китаю
Серед народів, які стояли біля витоків людської цивілізації, чільне місце посідає і китайський народ. Становлення філософської думки у Стародавньому Китаї спостерігається вже у VII ст. до н.е. Про це свідчить зміст старокитайських трактатів: "І-цзін" ("Книга перемін"), "Ші-цзін" (Книга пісень"), "Шу-цзін" ("Книга історії") та ін. У цих книгах проглядаються такі філософські проблеми: - про єдність і різноманітність речей;
- про дію протилежних сил в єдиній субстанції;
- про природну закономірність;
- про природність людської душі і свідомості.
Даосизм. Особливе місце у китайській філософії посідає вчення Лао-цзи (VI ст. до н.е.). Центральною проблемою філософії Лао-цзи є питання "дао". "Дао", за Лао-цзи, - це одночасно і всезагальний шлях, якого дотримуються всі явища і речі, і їхнє першоджерело, першооснова. Поряд із категорією "дао" у вченні Лао-цзи чільне місце посідає категорія "де". Якщо "дао" — це всезагальний шлях, якому підкорені всі речі, то "де" — це конкретний шлях окремої речі або групи речей.
Розробляючи категорії "дао" і "де", Лао-цзи вперше в історії філософії висуває проблему єдності сутності і якості та їх відмінностей. Завдання пізнання Лао-цзи вбачає у зведенні різноманітності речей до їх загальної єдності, що прихована в "дао". Філософські погляди Лао-цзи містять у собі зразки наївної діалектики. Він завжди вказував на плинність, змінність речей і на їхню внутрішню суперечливість.
Конфуціанство. Іншу позицію займав видатний філософ Стародавнього Китаю Конфуцій, що також жив у VI ст. до н.е. Конфуцій не звертав уваги на вивчення та розробку загальнотеоретичних проблем, він не створив філософської системи крайнього спрямування. Всю свою увагу він зосередив на питаннях етики, бо цього вимагали історичні умови того часу, соціальний інтерес. Свою етику він побудував на ґрунті релігійно-філософських уявлень про навколишню дійсність. Етика Конфуція — це раціоналізована старокитайська релігійна мораль. В основу цієї моралі покладені принципи: 1) людяність, гуманність (жень); 2) справедливість і обов'язок (і); 3) ритуальність (лі); 4) знання (чжи); 5) довіра (сінь) та 6) синівська любов (сяо)
Центральним принципом моралі Конфуція є гуманність, яка й становить основу доброчесності. Бути "гуманним" — означає любити не стільки себе, скільки інших, на несправедливість відповідати справедливістю, за добро платити добром. Бути гуманним — означає вміти вчасно пожертвувати своїми інтересами.
Таким чином, філософія Конфуція — це яскраве відбиття тенденції до стабілізації в людських відносинах. Ця стабілізація досягається за рахунок ієрархії в пануванні і підкоренні, що здійснюється із вічного плину законів неба.
Відстоюючи міцну державну владу, Конфуцій завжди говорив, що правитель має божественну сутність. Цар, монарх, імператор, на його думку, — це "син неба". А воля неба поширюється і на суспільне життя. Суспільство має дотримуватись не законів природності, як говорив Лао-цзи, а вічних законів неба, носієм яких і є "син неба". Принцип підкорення, слухняності, покірливості та примирення є одним із головних у соціальній філософії Конфуція.
- Тема 1.Філософія, коло її проблем і роль у суспільстві
- Історичні типи світогляду
- Філософія як форма суспільної свідомості (самостійне вивчення) Функції філософії.
- Основне питання філософії
- Діалектика і метафізика.
- Тема 2. Історичний розвиток світової філософії
- Філософія Стародавньої Індії
- Філософія Стародавнього Китаю
- Тема 3. Антична філософія
- Основні риси філософії античності
- Тема 4. Середньовічна філософія та філософія епохи Відродження
- Основні риси середньовічної філософії
- Філософія епохи Відродження
- Основні риси філософії епохи Відродження
- Тема 5. Філософія нового часу (XVII — XVIII ст.)
- Філософія Просвітництва та метафізичний матеріалізм
- Французький матеріалізм XVIII ст.
- Основні риси філософії Нового часу і Просвітництва
- Тема 6. Німецька класична філософія
- Теорія пізнання та етичні погляди і.Канта
- Об'єктивний ідеалізм г. Гегеля. Діалектика та принципи історизму. Суперечність між методом та системою
- Антропологічний матеріалізм та психологічний аналіз сутності релігії л. Фейєрбаха
- Суб'єктивний ідеалізм та діалектика у філософії й. Фіхте
- «Філософія тотожності» законів природи і мислення ф. Шеллінга
- Основні риси німецької класичної філософії
- Основні риси марксистської філософії
- Тема 7. Філософія Росії
- Тема 8. Загальна оцінка і відмінні риси сучасної філософії, етапи її становлення
- Позитивізм і неопозитивізм
- Філософія життя
- Філософська антропологія
- Герменевтика
- Структуралізм
- Екзистенціалізм
- Неотомізм
- Ірраціоналізм
- Фрейдизм та неофрейдизм
- Основні риси західної некласичної філософії
- Тема 9. Українська філософська думка
- Тема 10. Онтологія Філософський зміст категорії буття
- Єдність матерії, руху, простору, часу
- Структура свідомості, її основні рівні
- Тема 11. Діалектика та п альтернативи
- Поняття закону
- Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні
- Закон єдності та боротьби протилежностей
- Закон заперечення заперечення
- Принципи діалектики
- Категорії діалектики
- Альтернативи діалектики
- Тема 12. Гносеологія Проблема пізнання у філософії
- Єдність чуттєвого і раціонального у пізнанні
- Тема 13: філософський аналіз суспільства
- Питання до іспиту з філософії