39. Екологічні проблеми та шляхи їх розвязання.
Екологія — це наука про взаємовідносини живих організмів і утворюваних ними спільнот, про взаємодії між ними та навколишнім середовищем.
У XXI ст. значно погіршилася якість середовища, що оточує людину: забруднені річки, озера, моря, повітря; збільшені шумові навантаження, особливо в містах; захаращені великі території різноманітними відходами; зменшені природні компоненти та видовий склад тваринного й рослинного світу; деградовані ґрунти тощо. Усе це свідчить про порушення цілісності природи.
В системі "природа — суспільство" вирішальним фактором є суспільство. Основними напрямами активного впливу його на природу на сучасному етапі є:
• розширення меж освоєння космосу: використання нових регіонів земної поверхні, Світового океану, польоти в космос;
• проникнення людини в мікросвіт, відкриття невідомих раніше властивостей і законів природи;
• інтенсифікація використання природних ресурсів;
• посилення впливу суспільства на структуру навколишнього середовища: зміна біосфери, енергетичного й теплового балансу, втручання в біологічні та фізичні процеси тощо.
Результати впливу людини на природу на сучасному етапі розвитку проявляються в наслідках науково-технічної революції (НТР), сутністю якої є революційний стрибок у розвитку продуктивних сил суспільства. НТР — це революція в науці та її техніко-технологічних застосуваннях: в енергетиці (перехід від традиційних джерел енергії до використання атомної), в матеріалах (створення штучних, синтетичних матеріалів), у технології (автоматизація, комп'ютеризація, роботизація тощо).
Все це ускладнює екологічну ситуацію на земній кулі. Екологічні проблеми — це проблеми,повязані з впливом на природне середовище діяльності людини, що спричинює порушення структури та функціонування природних систем, екосистем, ландшафтів і викликає негативні соціальні, економічні та інші наслідки. Поняття екологічної проблеми є антропоцентричним, тому що всі негативні зміни оцінюютьс яз точки зору значимості для людини та умов її існування.
В результаті взаємодії суспільства і природи на сучасному етапі виникли гострі суперечності, які призвели до екологічних проблем.
Екологія (від грецьк. eikos — житло, місце проживання) — це сучасне вчення про умови існування і взаємозв'язку живих істот із середовищем їхньої життєдіяльності. Соціальна екологія — це вчення про умови існування, взаємодію людського суспільства в географічному середовищі.
Найскладнішими сучасними соціально-екологічними проблемами, які мають глобальний характер, є:
• проблема вичерпності природних ресурсів;
• підтримка рівноваги біосфери й збереження середовища. Перед сучасним людством стоять дві основні небезпеки — можливість термоядерної катастрофи (трагічне попередження — Чорнобиль) і небезпека незворотного руйнування природного середовища.
У практичній взаємодії з природою людина нерідко продовжує керуватися обмеженими регіональними й тільки сьогоденними інтересами, коли природа фактично стає лише плацдармом, на якому розгортається суперництво різних народів, класів, соціальних груп.
Усе це призвело до того, що XX ст. позначилося різким погіршенням стану довкілля: забрудненням повітря, річок, озер, морів, надмірним зростанням шумових навантажень, особливо в містах, захаращенням великих територій різноманітними відходами, зменшенням багатьох природних компонентів та видового складу тваринного й рослинного світу, деградацією ґрунтів та іншими різновидами порушення цілісності природи.
Забруднення атмосфери відходами промисловості, транспорту, енергетики спричинює непередбачені зміни кліматичних процесів.
Радіаційні, теплові, шумові, електромагнітні зміни також порушують умови життя людей. Усе це, зрештою, пов'язане зі збільшенням відходів сучасної виробничої технології в усьому світі. Сьогодні 90-98 % речовини, взятої від природи, перетворюється на відходи і забруднює середовище. За існуючих тенденцій минулого (2003) року обсяг газоподібних забруднювачів атмосфери сягнув понад 50 млрд тонн, викидів твердих речовин — близько 800 млрд тонн.
Дедалі гострішими на нашій планеті стають проблеми водного голоду й забезпечення людства мінеральною сировиною та енергією, а також демографічна проблема. Всі вони набули глобального характеру.
Основними ознаками глобальності екологічних проблем є такі:
• вони мають планетарний характер, зачіпають інтереси не окремого регіону, а людства в цілому;
• несвоєчасність їх вирішення загрожує існуванню людства;
• вони потребують спільних зусиль усіх держав і народів;
• їм властивий надзвичайно високий динамізм.
Таким чином, загроза небезпеки в екологічному плані є настільки великою, що для її відвернення людству у своїх відносинах з природою треба виступати єдиним цілим, оскільки багато серйозних негативних ефектів інтенсивної природо-перетворюючої діяльності людини не обмежуються регіональними рамками, а мають планетарний характер.
Ядерна й екологічна небезпеки свідчать про те, що у людства спільна доля, що одна група, один регіон, одна нація не зможуть самостійно вижити й відвернути екологічні катаклізми.
Єдність дій, глобальне міжнародне співробітництво в боротьбі за виживання людства потребують вироблення узгодженої наукової платформи,прийнятної для різних соціальних верств, усіх країн і регіонів планети. Безперечно, основою такої доктрини має стати концепція ноосфери, а її реалізація має здійснюватися під егідою ООН.
Механізми вирішення екологічних проблем:
Перш за все реалізація такої екологічної політики, яка спрямована на запобігання виникненню нових проблем і поглиблення існуючих.
Підходи і механізми:
- формування екологічної свідомості, навичок прийняття екологічно виважених рішень на рівні кожного члена суспільства, екологічної поведінки шляхом освіти, інформування та залучення до діяльності
- посилення регулювання природокористування, охорони довкілля та екологічної безпеки, розвиток законодавства, стандартів, нормативів та забезпечення їх суворого дотримання
- розвиток науки і технологій, спрямованих на удосконалення виробничих та інших процесів з метою зменшення чи повного припинення негативного впливу на навколишнє середовище.
- 1. Соціокультурна зумовленість філософії.
- 2. Філософське мислення та його специфіка
- 3. Своєрідність предмету філософії.
- 4. Історичні форми постановки основного питання філософії.
- 5. Структура філософського знання.
- 6. Співвідношення філософських, загальнонаукових і спец-наук. Методів.
- 7. Діалектика та метафізика як філософські методи
- 8. Основні функції філософії
- 9. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення.
- 10.Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорій.
- 11. Особливості філософської думки у Стародавній Індії і Стародавньому Китаї.
- 12. Філософія Античності: загальна характеристика.
- 13.Специфіка філософської думки в період Середньовіччя.
- 14. Особливості філософії епохи Відродження
- 15.Філософія Нового часу.
- 16. Класична німецька філософія
- 17. Своєрідність філософії українського духу
- 18.Марксистська філософія: сучасне осмислення основних положень.
- 19. «Філософська антропологія» як напрямок сучасної філософії.
- 20. Екзистенціалізм: загальна характеристика.
- 21. «Філософія життя»: загальна характеристика.
- 22. Філософські ідеї психоанаізу.
- 23. Герменевтика як напрям сучасної філософії..
- 24. Філософські ідеї структуралізму.
- 25. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу
- 26. Структура світогляду
- 27. Історичні типи світогляду
- 28. Класична онтологія та її фундаментальні проблеми.
- 29. Основні рівні буття
- 30. Філософський зміст категорії – матерія
- 31. Рух як спосіб, простір і час як форми існування матерії.
- 33. Визначальні категоріальні характеристики світу.
- 34. Поняття природи.
- 36. Поняття біосфери і ноосфери.
- 37 . Поняття глобалізаціїї та форми її існування.
- 38. Глобальні проблеми сучасності.
- 39. Екологічні проблеми та шляхи їх розвязання.
- 40. Інтелект,почуття, память і воля як здатності людини.
- 41. Співвідношення понять людина, індивід, особа, особистість, індивідуальність.
- 42. Проблема визначення сутності людини
- 43. Проблема сенсу життя людини
- 44. Проблема свободи і відповідальності.
- 45. Свідомість як найвища форма відображення
- 46. Феноменологічна концепція свідомості
- 47. Чуттєве,раціональне-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості
- 48.Еврестична і творча функції інтуїції
- 49. Рівні та форми суспільної свідомості
- 50. Несвідоме, свідоме і надсвідоме
- 51. Основні складові пізнавальної діяльності: суб’єкт і об’єкт, мета і ціль, засоби та результат.
- 52. Гносеологія та епістемологія.
- 53. Можливості та межі пізнавального процесу.
- 54. Проблема істини в теорії пізнання
- 55. Абсолютність і відносність як властивості істини.
- 56.Проблема критеріїв істини
- 57. Істина й правда
- 58. Поняття методу і методології
- 59.Основні форми наукового пізнання
- 60. Мова як засіб комунікації та пізнання
- 61. Функції мови
- 62.Поліструктурність мови.
- Типи відношень у структурі мови
- 63. Поняття соціокультурної комунікації
- 65. Періодизація історії та її критерії.
- 66.Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.
- 67. Поняття суспільного та соціального у філософії
- 68. Основні характеристики суспільства.
- 69. Соціальна структура суспільства.
- 70. Сім’я як соціальна ланка суспільства.
- 71. Нація як соціокультурний феномен.
- 72. Ідеологія та утопія як форми організації суспільства.
- 73.Рушійні сили соціального процесу.
- 74.Дух, душа і духовність: особливості взаємозв’язку.
- 76.Гуманізм філософії.
- 77.Поняття філософії економіки.
- 78.Поняття суспільного виробництва та його різновиди.
- 79. Поняття власності і її форм.
- 80.Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- 81.Поняття політики.
- 82.Поняття політичної системи та її структури.
- 83.Держава – складова політичної організації суспільства.
- 84.Правова держава та громадянське суспільство: поняття, проблеми формування і розвитку.
- 85.Поняття культури.
- 86.Масова культура, контркультура і антикультура.
- 87.Поняття цивілізації.
- 88.Традиції і новаторство в культурі.
- 89. Співвідношення національного та загальнолюдського у культурі.
- 90.Поняття міжкультурної комунікації.