41. Співвідношення понять людина, індивід, особа, особистість, індивідуальність.

Мислителі підкреслювали, що людина:

♦ частина природи,бо живе в природному середовищі, споживає природні речі;

♦ діяльна істота,адже виготовляє засоби для існування;

♦ предметна істота,оскільки втілює в результати своєї діяльності свій розум, інтереси, потреби, почуття;

♦ мисляча істота,бо свідомо ставиться до свого буття, пізнає світ, подвоює його в уяві;

♦суспільна істота,яка спілкується з подібними собі істотами, формує мову, розвиває мислення, почуття.

Людина- жива істота, що має певні потреби, задовольняє їх у процесі виробництва завдяки спілкуванню і здатності свідомо, цілеспрямовано перетворювати світ і саму себе. Це -біопсихосоціальна єдність, у якій через соціальне, біологічне та психічне реалізується людське, що знаходить свій вияв у психологічному, моральному, естетичному, релігійному, політичному.Всі ці форми вияву людського співіснують у органічній єдності, взаємодії, взаємопроникненні.

Поняттям"індивід"позначається, як правило, конкретна людина, своєрідний соціальний атом. Деякі автори пов´язують з цим поняттям природне (біологічне) в людині, ігноруючи органічну єдність природного і соціального.Індивідозначає окремість існування людського, поєднуючи в собі природне, біологічне, психологічне і соціальне, тобто відтворює в одній особі всі людські якості.Індивід - окремий представник соціальної спільноти ( суспільства, класу, прошарку, соціальної групи), якому притаманні основні соціально-демографічні або соціально-професійні характеристики певної спільноти. За допомогою поняття "індивід" підкреслюється вихідна залежність кожної конкретної людини від соціальних умов, у яких відбувалось її особистісне формування (від об´єктивного соціального положення, характеру включення в суспільне виробництво, від вирішального в його групі загального інтересу тощо).

Поняття "індивід" слід відрізняти від поняття "індивідуальність" як позначення неповторного поєднання природних та соціальних властивостей індивіда, а також від поняття"особистість"як деіндивідуалізованих соціальних якостей людини.

Особистість(лат.- persona) - конкретний вираз сутності людини, цілісне втілення і реалізація в ній системи соціально значущих рис і якостей суспільства. Невід´ємними рисами особистості є самосвідомість, ціннісні орієнтації, соціальні відносини, відповідальність за свої вчинки, певна автономність щодо суспільства тощо.

Якщо людина тлумачиться як біопсихосоціальна істота, і це поняття передає універсальну причетність Homosapiens до родової біосоціокультурної організації, то індивід - це одиничний, конкретний, унікальний суб´єкт з індивідуальними рисами (психічні здібності, діяльніс-ний, розумовий, життєвий потенціал).Особистістьу такому разі виступає як індивід, що усвідомлює і реалізує свою індивідуальність соціально. Людина як індивідуальність виявляє себе в продуктивних діях, і вчинки її нас цікавлять в тій мірі, в якій вони отримують органічне предметне втілення. Про особистість можна сказати протилежне: в ній цікаві саме вчинки (трудові досягнення, відкриття, творчі успіхи).

Якщо поняття індивідуальності підводить діяльність людини під міру своєрідності та неповторності, багатогранності та гармонійності, природності та невимушеності, то поняття особистості акцентує в ній свідомо-вольовий початок. Індивід тим більше заслуговує право називатись особистістю, чим ясніше усвідомлює мотиви своєї поведінки і чим суворіше її контролює, підкоряючи єдиній життєвій стратегії.

Поняття "особистість" треба відрізняти від поняття "особа", яким позначається людський індивід в усій повноті якостей: біологічних, соціальних, духовних, ментальних та тілесних. Особа- це окремий представник людського роду, який у процесі взаємодії саморозвитку і соціалізації стає індивідуальністю та особистістю.