Філософія к.Маркса

Карл Генріх Маркс (1818-1883) – завершує епоху класичної німецької філософії та закладає основи філософсько-політичної течії – марксизму, що став одним з пануючих у ХХ столітті. Марксу належить гуманістична концепція особистості з елементами суб’єктивної (діалогічної) діалектики. Марксизм пов’язаний з чіткою соціально-політичною орієнтацією – вираженням інтересів обездоленого, пригніченого пролетаріату. Маркс розробляє матеріалістичну діалектику (у Гегеля вона ідеалістична) та використовує діалектичний метод у своїй основній праці “Капіталі” до аналізу буржуазного способу виробництва. Істотним у марксизмі є також надання філософії революційно-перетворюючої ролі. “Філософи лише різним образом пояснили світ, завдання полягає у тому, щоб змінити його”. У цій тезі виражена одна з головних відмінностей нового світогляду від усієї попередньої філософії. Центральною темою та найважливішою філософською ідеєю (філософським відкриттям марксизму) стало матеріалістичне розуміння історії, викладене у Передмові до “Критики політичної економії”. Соціально-філософська концепція К.Маркса містить у собі наступні ідеї:  - Визначаюча роль суспільного буття (матеріальне життя суспільства) по відношенню до суспільної свідомості. - Формулювання основного соціологічного закону про визначаючу роль матеріального виробництва у суспільному житті. - Розуміння розвитку суспільства як закономірного природно-історичного процесу, зміни суспільно-економічних формацій. (Їх п’ять: первиннообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична, комуністична. Формаційний підхід, поряд з цивілізаційним підходом Арнольда Тойнбі (1889-1975), у ХХ ст. є найбільш визнаним у осмисленні та спрямованості людської історії). - Розуміння класової боротьбі як рушійної сили історичного процесу. (Сучасна філософія, розглядаючи глобальні проблеми сучасності, відмовляється від цієї ідеї, бо слідування їй може призвести людство до загибелі). - Народ розглядається як творець історії у економічній, політичній та духовній сферах. - Суспільний прогрес трактується як зміна низьких суспільно-економічних формацій вищими за допомогою соціальної революції. Вищою формацією та метою суспільного розвитку є комунізм (в умовах комунізму відсутні класи та класова боротьба, приватна власність та реалізується принцип суспільства всезагального благополуччя “від кожного по здібностям, кожному – по потребам”). Ця ідея залишається теоретичною можливістю цивілізації.