12. Вчення про ідеї та теорія пізнання Платона.

/427-347рр.до н.е./ Виступив у ролі творця першої послідовної системи ідеалізму,яка одержала назву-лініі Платона. Він перший визначив філософію як науку,що будується на абстрактних поняттях. Навчався у Кратіла та Сократа. Заснував свою школу в Афінах-Академію.Збереглася значна частина творчої спадщини Платона,яка складається з 31 діалогів “Апогія Сократа”і 13 листів.Вчення про буття. Основа платонівського розуміння буття грун­тується на ідеалістичному розв"язанні основного питання філософії. Первинним у бутті виступають ідеї, абстрактні поняття, які носять назву - універсалій. З точки зору Платона, ідеї вічні, незмінні, досконалі і тому становлять буття у найбільш можливій повноті свого вияву. Що ж до матерії, то вона являє собою "нульове буття", або небуття, ніщо. Ідея та матерія активно співіснують; і взаємоді­ють. Результатом цієї взазмодії є і речі "навколишнього чуттєвого змінного світу. Але речі навколишнього світу не є чимось "чисто" матеріальним, бо "чиста" матерія це ніщо. Ідеї, за Платоном, є не що інше, як речі, тільки позбавлені просторово-часової обмеженос­ті, очищені від матерії, увічнені і досконалі. Речі повсякденного світу виступають у ролі чогось менш дос­коналого і становлять копію якогось оригіналу,його "тінь". Цим оригіналом є ідея.Теорія пізнання. Згідно з вченням Платона процес пізнання являє собою процес пригадування/по гр. "амнезис"/ душі. Такою здатністю наділена тільки людська душа, яка до переселення в тіло існує в царстві ідей. Вселяючись у тіло, душа забуває про те, що споглядала, але за певних умов вона здатна пригадати забуте. Роз­глядаючи шлях пізнання, Платон використовує притчу про печеру: "Люди перебувають ніби у підземному помешканні, подібному до печери на стінах якої очі бачать гру тіней. Змушені бачити усе жит­тя лише тіні, не бачачи реальних предметів, люди звикають, вважати ці тіні справжніми предметами. Тіні - це результат сприймання світу почуттями. Пізнання ж істинної дійсності - світу ідей мож­ливе лише за допомогою розуму. Методами пізнання, з точки зору Платона, є діалектика та математика. Діалектика як здатність ставити запитання і давати відповіді на них. Математика /особливо геометрія/,здатна вивести людину із світу почуттів та невиз­наченості у світ ідеального сущого.Людина та суспільство. Людина та суспільство у вченні Платона існують як єдине ціле. Індивідуальна добродійність,суспільна справедливість - це два основних полюси людського життя,котрі повинні бути узгоджені між собою. Звідси необхідність відповідного суспільного укладу буття, за ідеал якого править узгодженість окремої людської добродійності з державним ладом в цілому.Розглядаючи форми державності,Платон визначає дві "правильні" - монархію та аристократію, сюди відносить і демократію,якщо остання дотримується законів; і чотири ''неправильні" - беззаконну демократію, тимократію, олігархію і тиранію. Першу модель ідеальної держави Платон розробляє у діалозі "Держави". За своїми основними рисами ідеальна держава у Платона - це поліс. Його по­ліс - це "правління кращих" /аристократія/.Цінними для сьогодення є ідеї Платона про те, що держава не повинна бути узурпатором, а має працювати на благо суспільства, і керувати нею повинні чесні і кваліфіковані люди/філософи/. Саме в цьому напрямі йдуть зараз дискусії про роль держави в суспіль­стві та її морально-професійний склад.

13. Вчення Платона про ідеальну державу. Якщо Демокр т в домий як творець першо посл довно системи матер ал зму (л н я Демокр та), то Платон виступив у рол творця першо посл довно системи деал зму, яка д стала назву л н Платона. В н перший визначив ф лософ ю як науку, що буду ться на абстрактних поняттях( деях), заснував свою школу в Аф нах - Академ ю. Ориг нальн думки у Платона у трактуванн такого явища, як держава. Спостер гаючи недосконал сть державного устрою, Платон висува власний зразок державно досконалост , яка в стор ф лософ отримала назву | деальна держава Платона".Будуючи власний зразок держави, Платон зауважу , що вс снуюч види державного устрою недосконал не тому, що вони рунтуються на соц альн й нер вност , а тому, що ця соц альна нер вн сть не в дпов да природн й нер вност людей. Така природна нер вн сть породжена неоднор дн стю душ . Розумн й частин душ , чеснота яко у мудрост , ма в дпов дати стан правител в-ф лософ в; шалений частин , чеснота яко в мужност , - стан во н в( страж в); низовинн й, хтив й частин душ - стан землероб в рем сник в. Отже, в деальн й держав сну три групи громадян, три стани така держава сповнена чеснот: вона мудра мудр стю сво х правител в-ф лософ в, мужня мужн стю сво х страж в, розсудлива послушн стю г ршо частини держави перед кращою частиною. Ця держава найб льш справедлива, бо в н й ус служать як певн й ц л сност вс займаються сво ми справами, не втручаючись у справи нших. Розглядаючи форми державност, Платон визнача дв |правильн " з них - монарх ю та аристократ ю. Сюди в н в дносить демократ ю, якщо остання дотриму ться закон в, 4 неправильн - беззаконну демократ ю, теократ ю, ол гарх ю тиран ю. Першу модель деально держави Платон розробля у д алоз |Держава". За сво ми основними рисами деальна держава у Платона - це пол с. Його пол с - це |правл ння кращих"(аристократ я).Цінними для сьогодення де Платона про те, що держава не повинна бути узурпатором, а ма д яти на благо сусп льства, керувати нею повинн чесн квал ф кован люди