21 Апологетика: примат віри у пізнанні істини.
В современной христианской литературе можно найти такие определения апологетики:АПОЛОГЕТИКА — «это дисциплина, которая занимается рациональным обоснованием христианской веры. Название ее происходит от греческого слова apologia, которое означает „защищать, обосновывать“» АПОЛОГЕТИКА — «[это] слово происходит от греч. корня со значением „защищать“, „давать ответ“, „оправдываться“, „защищаться по закону“… Апологетика как часть христианской теологии представляет собой систематизированное аргументированное рассуждение, отстаивающее божественное происхождение и непреложность христианской веры…» Функции христианской апологетикиПод апологетической деятельностью многие христиане понимают исключительно искусство полемизировать с противниками исторического христианства. Между тем, роль апологетики в истории и повседневной жизни Церкви гораздо значительнее — можно выделить четыре основные ее функции: Апологетика как защита истины. Необходимость отстаивать целостность учения Христова возникла уже в первом столетии нашей эры, когда еретики и лжеучителя начали проповедовать свои собственные фантазии, выдавая их за Слово Божье. Господь прямо призывает нас «подвизаться за веру однажды преданную святым» (Иуды 3) и «всегда быть готовыми дать отчет в своем уповании» (1 Пет. 3:15). Апологетика как обличение заблуждений. Защита истины должна быть не только пассивной, но и активной. По сути дела, все основные новозаветные послания представляют собой заочную полемику с иудействующими, антиномистами и гностиками. Господь призывает нас не только «не участвовать в бесплодных делах тьмы, но и обличать» (Еф. 5:11). Апологетика как проповедь истины. Данный аспект апологетики приобретает особое значение в наши дни, в эпоху религиозного плюрализма и постмодернизма. Сегодня, проповедуя людям Евангелие, как никогда важно показать им, что христианство — не один из возможных путей, а единственный Путь, что они должны последовать за Христом и отказаться от всех прочих религий. Апологетика как стимул к познанию истины. Христианское богословие, по сути, формировалось в полемике с еретиками. Как справедливо писал блаж. Августин, «если бы не было гордости, не было бы ни еретиков, ни раскольников, ни образованных плотью, ни почитателей твари и кумиров; но с другой стороны, если бы не было подобных людей прежде обетованного народу совершенства, то истина исследовалась бы с гораздо большей леностью» [3]. Да и сегодня, как показывает практика, многие люди впервые начинают всерьез задумываться о сути своего вероисповедания, лишь когда сталкиваются с иными убеждениями и взглядами.
- 1.Формування та розвиток філософської думки Стародавньої Індії.
- 2. Ортодоксальні філософські системи Стародавньої Індії
- 3.Неортодоксальні філософські системи Стародавньої Індії
- 4. Філософія конфуціанства у Стародавньому Китаї
- 5. Філософія даосизму у Стародавньому Китаї
- 6. Основні риси й етапи розвитку античної філософії
- Особливості античної філософії
- 7. Мілетська школа філософії та її основні представники.
- 8Філософія Геракліта Ефеського
- 9.Елейська школа в античній філософії.
- 10 Філософія Демокріта
- 11 Філософія Сократа
- 12. Вчення про ідеї та теорія пізнання Платона.
- 14. Філософія Аристотеля.
- 16.Стоїцизм в античній філософії
- 18. Неоплатонізм в античній філософії.
- 19. Апатія, атараксія, евдемонія в елліністичній філософії.
- 20 Основні риси й етапи розвитку філософії Середніх віків.
- 21 Апологетика: примат віри у пізнанні істини.
- 22. Патристика: віра для розуміння.
- 23. Схоластика та проблема універсалій (номіналізм і реалізм).
- 24. Томізм і проблема гармонії віри з розумом.
- 25. Основні риси філософії Відродження.
- 26. Діалектика доби Відродження (Нікола Кузанський).
- 27 Натурфілософія доби Відродження (м. Копернік, д. Бруно).
- 28. Соціально-політичні погляди мислителів доби Відродження.
- 29. Філософія Реформації (м. Лютер, ж. Кальвін).
- 30. Передумови та основні риси філософії Нового часу.
- 31. Емпірична філософія ф. Бекона.
- 32 Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р. Декарта.
- 33. Натуралістичній пантеїзм б. Спінози.
- 34. Філософія Просвітництва.
- 35. Теорія пізнання і. Канта.
- 36. Етичні погляди і. Канта (“категоричний імператив”).
- 37. Метод і система філософії г. Гегеля.
- 38.Філософія історії г. Гегеля.
- 39.Антропологічна філософія л. Фейєрбаха.
- 40. Філософія марксизму (діалектичний та історичний матеріалізм).
- 41. Позитивізм.
- Теологічний етап (релігійний)
- Метафізичний етап (філософський)
- 42. Прагматизм.
- 43.“Філософія життя” (а. Шопенгауер, ф. Ніцше).
- 44.Екзистенційна філософія.
- 45.Фрейдизм.
- 46.Неофрейдизм.
- 47.Філософська герменевтика.
- 48.Неотомізм.
- 49.Філософська антропологія.
- 50.Філософія постмодернізму.
- 51.Філософська думка Київської Русі.
- 52.Філософія у Києво-Могилянській академії.
- 53.Українська філософська думка доби Відродження (хіv-хvi ст.).
- 55.Університетська філософія в Україні хviii-хiх ст. (м. Костомаров, п. Куліш).
- 56.“Філософія серця” п. Юркевича.
- 57.Філософські ідеї у творчості Лесі Українки.
- 58.Філософські ідеї у творчості і.Я. Франка.
- 59.Філософські погляди в.І. Вернадського.
- 60.Українська філософія хх ст.
- 1.Формування та розвиток філософської думки Стародавньої Індії.