29. Філософія Реформації (м. Лютер, ж. Кальвін).
Для епохи Відродження було характерне не лише підвищення інтересу до людини, але і великий інтерес до проблеми держави,пристроїв суспільства, взаємин Церкви і державних інститутів, віруючих. Дана проблематика знайшла віддзеркалення в соціально-політичній філософії епохи Відродження, основними напрямами якої були:
• філософія Реформації;
• політична філософія;
• філософія соціалістів-утопістів
Філософія Реформації мала своїй на меті реформу католицизму, демократизаціюЦеркви, встановлення справедливіших стосунків між Богом, Церквою і віруючими. Передумовами виникнення даного напряму були:
• криза феодалізму;
• зародження і зміцнення класу торговельно-промислової буржуазії;
• ослабіння феодальної роздробленості, становлення європейських держав;
• незацікавленість керівників даних держав, політичної еліти в надмірній, національній, загальноєвропейській владі Папи Римського і католицькій Церкві;
• кризаморальне розкладання католицької Церкви, її відірваність від народу, відставання від життя, практика видачі індульгенцій;
• поширення в Європі ідей гуманізму;
• зростання самосвідомості особи, індивідуалізм;
• зростання впливу антикатолицьких релігійно-філософських учень, єресі, містики, гусизма.
У Реформації виділяються дві основні течії:
• бюргерсько-євангельське;
• народне.
Лідерами бюргерсько-євангельської Реформації були М. Лютер, В. Цвінглі, Же. Кальвін. Основоположником Реформаціївважається доктор богослів'я Мартін Лютер (1483 - 1546). 31 жовтня 1517 року на дверях замкової церкви Віттенбергськой в Германії ним було прибито 95 тез проти індульгенцій, що поклало початок ідеологічній (а у ряді країн і озброєною) боротьбі проти католицизму.М. Лютерзакликав повернутися до первісної «чистоти» християнського вчення, відкинути всі пізніші нашарування у вигляді папських бул і декретів. Висуваючи тезу про загальне «священство», він робив непотрібним духовенство, пропонуючи «прямий», індивідуальний шлях кожного віруючого до Бога. М. Лютер наполягає на ірраціональному характері релігійного знання, роблячи тим самим принципово неправомірною будь-яку спробу «світської» його критики. Він переклав Біблію німецькою мовою, зробивши тим самим її зміст ближчим і зрозумілішим для основної маси віруючих німців. Реформа М. Лютера позбавила церкву політичного панування, підпорядкувала її світській владі.Основні ідеї М. Лютера зводилися до наступних:
• спілкування між Богом і віруючими повинне відбуватися безпосередньо;
• між Богом і віруючими не повинно бути такого посередника, як католицька Церква;
• необхідне спрощення обрядів;
•церква повинна стати демократичною, а обряди — зрозумілими людям;
• необхідне зменшення впливу на політику інших держав з боку Папи Римського і католицького духівництва;
• має бути відновлений авторитет державних інститутів і світської влади;
• справа служіння Богові — не лише професія, яку монополізувало духівництво, але і функція всього життя віруючих християн;
• необхідно звільнити культуру і освіту від засилля католицьких догм;
• необхідно заборонити індульгенції.
Іншим крупним лідером бюргерсько-євангельської Реформації був Жан Кальвін (1509 — 1564). Він продовжив справу Лютера і систематизував його ідеї. Згідно з Кальвіном:
• ключовою ідеєю протестантизму є ідея визначення;
• сенс даної ідеї в тому, що людям спочатку зумовлено Богом або бути врятованим, або загинути, не відбутися в житті;
• всі люди повинні сподіватися, що саме вони зумовлені до порятунку;
• вираженням сенсу життю на Землі для людини є професія;
•професія — це не лише спосіб зароблення грошей, але і місце служіння Богові;
• добросовісне відношення до своєї справи — дорога до порятунку;
• успіх в роботі — ознака богообраності;
• поза роботою необхідно бути скромним і аскетичним.
Кальвін не лише висунув власне теоретичне релігійно-філософське учення і систематизував ідеї Лютера, але і втілив протестантизм на практиці.. Від лютеранства кальвінізм відрізнявся більш категоричним містицизмом та ірраціоналізмом.:
• очолив рух реформації в Женеві;
• добився визнання реформованої (кальвінізмом) Церквияк офіційна, скасував в Женеві католицьку Церкву і владу Римського Папи (сам Кальвін отримав прізвисько "Женевський Папа");
• підпорядкував Церкві кальвінізму світську владу;
• провів реформи як усередині власної Церкви, так і в місті: були заборонені пишні католицькі обряди, свята, яскравий одяг, розваги, танці, носіння прикрас, був встановлений строгий пасторський нагляд за населенням, метою якого було виховання громадян у дусі аскетизму, пуританізму, добросовісноговідношення до роботи. Результатом теоретичних досліджень Кальвіна і його практичної діяльності стала універсалізація Реформації, перетворення її з вузькогерманського в міжнародне явище.
- 1.Формування та розвиток філософської думки Стародавньої Індії.
- 2. Ортодоксальні філософські системи Стародавньої Індії
- 3.Неортодоксальні філософські системи Стародавньої Індії
- 4. Філософія конфуціанства у Стародавньому Китаї
- 5. Філософія даосизму у Стародавньому Китаї
- 6. Основні риси й етапи розвитку античної філософії
- Особливості античної філософії
- 7. Мілетська школа філософії та її основні представники.
- 8Філософія Геракліта Ефеського
- 9.Елейська школа в античній філософії.
- 10 Філософія Демокріта
- 11 Філософія Сократа
- 12. Вчення про ідеї та теорія пізнання Платона.
- 14. Філософія Аристотеля.
- 16.Стоїцизм в античній філософії
- 18. Неоплатонізм в античній філософії.
- 19. Апатія, атараксія, евдемонія в елліністичній філософії.
- 20 Основні риси й етапи розвитку філософії Середніх віків.
- 21 Апологетика: примат віри у пізнанні істини.
- 22. Патристика: віра для розуміння.
- 23. Схоластика та проблема універсалій (номіналізм і реалізм).
- 24. Томізм і проблема гармонії віри з розумом.
- 25. Основні риси філософії Відродження.
- 26. Діалектика доби Відродження (Нікола Кузанський).
- 27 Натурфілософія доби Відродження (м. Копернік, д. Бруно).
- 28. Соціально-політичні погляди мислителів доби Відродження.
- 29. Філософія Реформації (м. Лютер, ж. Кальвін).
- 30. Передумови та основні риси філософії Нового часу.
- 31. Емпірична філософія ф. Бекона.
- 32 Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р. Декарта.
- 33. Натуралістичній пантеїзм б. Спінози.
- 34. Філософія Просвітництва.
- 35. Теорія пізнання і. Канта.
- 36. Етичні погляди і. Канта (“категоричний імператив”).
- 37. Метод і система філософії г. Гегеля.
- 38.Філософія історії г. Гегеля.
- 39.Антропологічна філософія л. Фейєрбаха.
- 40. Філософія марксизму (діалектичний та історичний матеріалізм).
- 41. Позитивізм.
- Теологічний етап (релігійний)
- Метафізичний етап (філософський)
- 42. Прагматизм.
- 43.“Філософія життя” (а. Шопенгауер, ф. Ніцше).
- 44.Екзистенційна філософія.
- 45.Фрейдизм.
- 46.Неофрейдизм.
- 47.Філософська герменевтика.
- 48.Неотомізм.
- 49.Філософська антропологія.
- 50.Філософія постмодернізму.
- 51.Філософська думка Київської Русі.
- 52.Філософія у Києво-Могилянській академії.
- 53.Українська філософська думка доби Відродження (хіv-хvi ст.).
- 55.Університетська філософія в Україні хviii-хiх ст. (м. Костомаров, п. Куліш).
- 56.“Філософія серця” п. Юркевича.
- 57.Філософські ідеї у творчості Лесі Українки.
- 58.Філософські ідеї у творчості і.Я. Франка.
- 59.Філософські погляди в.І. Вернадського.
- 60.Українська філософія хх ст.
- 1.Формування та розвиток філософської думки Стародавньої Індії.