51.Філософська думка Київської Русі.
Філософські начала праукраїнської доби розвинулися в культурі Київської Русі, держави, в кордонах якої наприкінці IX ст. об'єднались споріднені племена, сформувавши високорозвинуту спільноту — українців-русичів. У межах києво-руської культури філософія виокремлюється як специфічний тип світопізнання і світорозуміння з-поміж міфологічного і релігійного світогляду, переплітаючись і співіснуючи з ними. Її піднесенню сприяли такі взаємопов'язані чинники:
1. Рівень тогочасного суспільного буття об'єктивно потребував для свого зростання нових світоглядних орієнтацій з пріоритетом розуму, авторитетом загального, що могла забезпечити лише філософія.
2. Атмосфера тогочасного суспільного життя з його демократичними традиціями розширювала простір для подальшого філософського виокремлення. «Державність Києва, — як писав український вчений, професор Альбертського університету (США) Іван Лисяк-Рудницький (1919 - 1984), — носила на собі виразну печать духа свободи. Цьому сприяли такі чинники: суспільний лад, що його характеризували договірні відносини; пошанування прав і гідности індивідума; обмеження монархічної влади князя боярською радою й народним вічем; самоуправне життя міських громад; територіальна децентралізація на квазі-федеративний кшталт». Усе це давало простір для певної поліфонії думок, вияву інтелектуальних сил, здатностей розуму, без чого неможливий розвиток філософії.
3. Культура києво-руського суспільства з широкою мережею монастирів, храмів, інших осередків освіти. «Ми не можемо сказати, який відсоток жителів користувався тоді цими засобами просвіти, але бачимо, що в Києві були люди на той час освічені, що там існувало літературне та розумове життя, а читання користувалось високою повагою. Гідне уваги судження літописця, який, прославляючи Ярослава за сприяння книжності, порівнює його заслуги із заслугами самого Володимира, який охрестив руський народ. Володимира він уподоблює зоравшому ниву, а Ярослава — сіячу», — наголошував український історик Микола Костомаров (1817—1885).
Духовні начала праукраїнської культури, зокрема релігія українців-русичів, запліднившись християнськими цінностями, одержали імпульс, енергію до існування в нових історичних умовах. Відомо, що на рівні всезагальних, теоретичних, абстрактних понять і уявлень язичницькі вірування поступалися християнським ідеям, які, поза сумнівом, були досконалішими з огляду потреб дня — потреб вищого рівня пізнавального процесу, який передбачав абстрагування, опосередкованість, а не приземлення і безпосередність. На рівні буденного життя язичницькі уявлення існували в свідомості і звичаях українців, поєднуючись із християнською вірою. Та все ж християнство, запропонувавши складну систему пошуку загального, універсального, загальнолюдського, всеблагого, надало культурі русичів нового духовного спрямування, а його абстрактно-теоретичні категорії, уявлення та цінності сформували нові духовні ідеали, нове світовідчуття і світорозуміння, детермінуючи розвиток інтелектуальної та філософської думки. Ця думка, ввібравши в себе традиції вітчизняної, світової культури, зокрема античної та візантійської, значно розвинувшись, виробила власний стиль, сформувала засади, які визначають специфіку української філософської думки впродовж століть
- 1.Формування та розвиток філософської думки Стародавньої Індії.
- 2. Ортодоксальні філософські системи Стародавньої Індії
- 3.Неортодоксальні філософські системи Стародавньої Індії
- 4. Філософія конфуціанства у Стародавньому Китаї
- 5. Філософія даосизму у Стародавньому Китаї
- 6. Основні риси й етапи розвитку античної філософії
- Особливості античної філософії
- 7. Мілетська школа філософії та її основні представники.
- 8Філософія Геракліта Ефеського
- 9.Елейська школа в античній філософії.
- 10 Філософія Демокріта
- 11 Філософія Сократа
- 12. Вчення про ідеї та теорія пізнання Платона.
- 14. Філософія Аристотеля.
- 16.Стоїцизм в античній філософії
- 18. Неоплатонізм в античній філософії.
- 19. Апатія, атараксія, евдемонія в елліністичній філософії.
- 20 Основні риси й етапи розвитку філософії Середніх віків.
- 21 Апологетика: примат віри у пізнанні істини.
- 22. Патристика: віра для розуміння.
- 23. Схоластика та проблема універсалій (номіналізм і реалізм).
- 24. Томізм і проблема гармонії віри з розумом.
- 25. Основні риси філософії Відродження.
- 26. Діалектика доби Відродження (Нікола Кузанський).
- 27 Натурфілософія доби Відродження (м. Копернік, д. Бруно).
- 28. Соціально-політичні погляди мислителів доби Відродження.
- 29. Філософія Реформації (м. Лютер, ж. Кальвін).
- 30. Передумови та основні риси філософії Нового часу.
- 31. Емпірична філософія ф. Бекона.
- 32 Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р. Декарта.
- 33. Натуралістичній пантеїзм б. Спінози.
- 34. Філософія Просвітництва.
- 35. Теорія пізнання і. Канта.
- 36. Етичні погляди і. Канта (“категоричний імператив”).
- 37. Метод і система філософії г. Гегеля.
- 38.Філософія історії г. Гегеля.
- 39.Антропологічна філософія л. Фейєрбаха.
- 40. Філософія марксизму (діалектичний та історичний матеріалізм).
- 41. Позитивізм.
- Теологічний етап (релігійний)
- Метафізичний етап (філософський)
- 42. Прагматизм.
- 43.“Філософія життя” (а. Шопенгауер, ф. Ніцше).
- 44.Екзистенційна філософія.
- 45.Фрейдизм.
- 46.Неофрейдизм.
- 47.Філософська герменевтика.
- 48.Неотомізм.
- 49.Філософська антропологія.
- 50.Філософія постмодернізму.
- 51.Філософська думка Київської Русі.
- 52.Філософія у Києво-Могилянській академії.
- 53.Українська філософська думка доби Відродження (хіv-хvi ст.).
- 55.Університетська філософія в Україні хviii-хiх ст. (м. Костомаров, п. Куліш).
- 56.“Філософія серця” п. Юркевича.
- 57.Філософські ідеї у творчості Лесі Українки.
- 58.Філософські ідеї у творчості і.Я. Франка.
- 59.Філософські погляди в.І. Вернадського.
- 60.Українська філософія хх ст.
- 1.Формування та розвиток філософської думки Стародавньої Індії.