30. Передумови та основні риси філософії Нового часу.

Початком Нового Часу традиційновважаютьанглійськуреволюціюсередини XVII століття. Політична думка Нового Часу формуваласяпід знаком ідеологіїПросвітництва, ідеологіїбуржуазії — молодого прогресивногокласу, якийпрагнуввлади. Виникнувши в XVII ст. в Англії — найбільшпередовій на той час капіталістичнійкраїні, — ідеїпросвітництвапоширилися у Франції XVIII cт. та в іншихкраїнах.

Просвітителі (Д. Локк, Ш. Монтеск’є, Вольтер, Дідро, Ж.-Ж. Руссо та інші) заперечувалифеодальнуексплуатацію, політичний деспотизм, становіпривілеї, обстоювалиінтереси широких народнихмас. Вони вважали, щоперетворення в суспільствімаютьздійснюватись через поширенняпередовихідей, боротьбу з неуцтвом, релігією, антигуманною феодальною мораллю та мистецтвом, яківідповідалинасампередінтересам феодально-абсолютистськоїдержави.

Філософія Нового часу-це філософія короткого (17-18 ст.), але насиченого глибокими ідеями та видатними іменами періоду європейської філософії. На протязі цього періоду відбулись істотні зміни в баченні проблемного поля філософії. Схематично їх можна окреслити так - філософія Нового часу зосереджена на вияві та осмисленні умов можливості зміни статусу людини в світі, тобто перетворення її на володаря, господаря, майстра буття. Філософія Нового часу, завдяки рішучій діяльності її видатних творців, остаточно підірвала вплив на суспільне життя реакційної церковно-феодальної ідеології, розчистила шлях для встановлення нових буржуазних відносин, сприяла подальшому розвитку матеріалістичного світорозуміння. Основнірисифілософії Нового часу (ХVІІ – ХVІІІ ст.). На завершення теми, слід визначити основніриси, що притаманні філософії Нового часу. Ними є, принаймні, такі основніриси: 1. Зв’язок з наукою. Критика схоластики; 2. Впровадження в науку експериментальних і математичних методів дослідження; 3. Розробка і застосування в процесі пізнання методів індукції і дедукції. 4. Раціоналізм і емпіризм як визначальні напрямки філософії Нового часу; 5. Розробка вчення про людину і її невід’ємні права; 6. Просвітництво; 7. Розробка договірної теорії держави, вчення про її сутність та природне походження.