Буття (суще) та Бог (Сущий)

Поняття «буття» (сущого) у більшості віровчень тісно пов'язане з поняттям Бога (Сущого). Бог може розглядатися і як володар Буття, і як причина Буття, і ототожнюватися з Буттям. Тут можна згадати і одне з імен Бога у Святому Письмі— Ягве або Єгова (тобто «той, що є») і визначення поняття Бог у Кирила Транквіліона-Ставровецького, дане близько 1619 року у Києві:

Бог есть существо пресущественное, албо бытность над все бытности, сама истотная бытность през ся стоящая, простая, несложная, без начала, без конца, без ограничения, величеством своим обьемлет вся видимая и невидимая….

Слід звернути увагу на основну відмінність «сучасного» матеріалістичного (наукового, філософського) сприйняття буття від релігійного, на яку звертають увагу люди, знайомі з обома підходами. Якщо матеріалісти бачать буття у вигляді певного начала всесвіту і відповідно вживають для його позначення слово «суще», то віруючі люди часто розглядають буття як неповторну, єдину, унікальну Особу, яку називають Бог (Сущий). З іншого боку очевидно, що категорія роду (чоловічий, жіночий, середній) до буття застосовуватись не може, тому цілком нормальним видається одночасне вживання обох понять в залежності від уподобань людини.

Що стосується Бога, то вже в середньовіччі було доведено неправомірність застосування до Нього визначення «сущого», адже в такому разі Бог набував рис речей. Отже, бог має «буття», але не є «сущим» (оформленим, визначеним на зразок речей).

Онтологія - перша, найважливіша частина філософського знання. Філософія, власне, починалася з постановки онтологічних питань: пошук першопочатків буття, системність буття, способи існування буття, місце людини в бутті - споконвічні питання, які хвилювали вже перших мислителів, так званих натурфілософів. Античні натурфілософи, в основному "досократики" (Піфагор, Фалес, Анаксімен, Анаксагор, Анаксимандр, Геракліт Ефеський, Емпедокл, Парменід та ін), спираючись на існуючі на той час знання, намагалися заглянути далі, - не просто описати видимі боку реальності, а помислити: що ж таке "буття взагалі", тому однією з перших проблем онтології було питання про визначення поняття "буття", а також пошук організуючих принципів і почав буття.

Поняття "буття" - одне з найбільш поширених, найбільш ємних, об'ємних і тому важко визначаються філософських понять. Слід мати на увазі, що необхідно розрізняти "буття" як поняття і "буття" як реальну структуру. Аналіз буття як найбільш загального філософського поняття пов'язують з діяльністю античної школи Елейська школа (Парменід, Зенон, меліса). Елейська школа першими спробували зрозуміти світ, застосовуючи до різноманіття речей гранично загальні поняття: буття, небуття, рух, ціле, подільність, неподільність. У результаті вони ототожнили поняття буття із самим буттям. Вважаючи, що "все є буття, а небуття немає", вони тим самим відкинули мінливість, рухливість буття в цілому. Зенон у своїх знаменитих апорія (парадокси) намагався логічно підтвердити і довести, що рух і подільність лише думку, наша ілюзія. За дану концепцію Елейська школа зазнали критики з боку Платона, Арістотеля, Секста Емпірика ін, але вони першими поставили питання про буття як таке, про її цілісність, про збіг думки про буття з ним самим.

У цей же самий час (V ст. До н.е.) існували й прямо протилежні точки зору на буття: широко була відома позиція Геракліта Ефеського про загальну мінливості, плинності та мінливості буття. Отже, вже в самій початковій онтології не було єдиного погляду на буття і його розуміння.

У самому первісному наближенні під буттям розуміється всі існуючі, все, що живе, що є, що "існує". У цьому відношенні поняття "буття" збігається з поняттям "реальність". Реальне - значить існуючі в наявності. Іноді поняття "буття" замінюють поняттями "світ", "всесвіт", "універсум", "суще" та інші, хоча повного збігу між ними немає. Буття - це, перш за все, дійсно філософська категорія, що позначає всі реально існуюче, все суще в дійсності і в можливості, весь світ в його зміну і рух; все, що коли-небудь, у будь-яких формах себе позначало; те, що є об'єктивністю, незалежної від свідомості, а також людина з його свідомістю і духовністю. Екзистенція (існування) і есенція (сутність) - латинські терміни, характеристики, головні атрибути будь-якого буття.