44.Екзистенційна філософія.

Екзистенціалізм (філософія існування). Ця течія сформувалась під впливом ідей «філософії життя» та «феноменології». Його засновником вважають датського мислителя 19 ст. Сьорена К,єркегора, який основою свого філософствування обрав християнський світогляд у поєднанні з власними релігійними переживаннями віри в Бога та аналізом сенсу людського існування.Представники екзистенціалізму: Мартін Гайдеггер, Карл Ясперс, Габріель Оноре Марсель, Альберт Камю, Жан-Поль Сартр. Філософи-екзистенціалісти спрямували свою увагу на пошук сенсу життя, існування окремо взятої людини в замкнутому індивідуальному просторі. Суспільство інтерпретуються як певна сила, що пригнічує людську індивідуальність і неповторність, воно веде до втрати особистого «Я», власної екзистенції як буття, яке усвідомлює свою скінченність.Екзистенціалісти вважають, що одного інтелекту недостатньо не лише для повноцінного життя, а й для розуміння істинної картини світу; домінуючим чинником у житті є метафізичний страх, що виявляється в побоюваннях не знайти своє місце в світі;кожна людина повинна постійно обирати свій шлях між істинним та неістинним існуванням.Екзистенціалізм характеризується активним прагненням філософського аналізу кризових ситуацій, які притаманні сучасній цивілізації. Екзистенціалізм пропонує перший крок виходу з кризи суспільства через подолання кризи особистості.Французькі екзистенціалісти Марсель, Камю, Сартр від професійного філософського аналізу перейшли до художнього зображення різних форм екзистенції й, навпаки – від художніх форм екзистенції до її філософського осмислення та аналізу. Вони вважали, що література й мистецтво найбільш точно відображають сутність людського буття.