14. Соціально-політичні погляди мислителів доби Відродження

Політичний напрям репрезентував Макіавеллі, який вивчав проблеми ефективного управління державою, а також поведінку правителів. На думку вченого, філос. Соц. життя повинна доповнюватися філос. Людини. Він вважав, що держава в процесі управління сус-твом головним об’єктом обирає людину, яка має низку негативних якостей, які необхідно враховувати будь-якому чиновнику.

Головним завданням політики є отримання влади й подальше її збереження від посягань. Що більше влади, то більше загрози й страху за можливість її втрати відчувають люди, які нею наділені. Релігія і мораль також стають інструментом політики. Але жити згідно з правилами релігії та моралі держава не зможе. У політиці є свої закони. Правитель не є приватною особою. Насильство також відноситься до інструментів, за допомогою яких влада утримується, оберігається й використовується.

Макіавеллі висуває цілу низку конкретних пропозицій для тих, хто стає "на шлях долі", щоб такі люди були саме правителями нового типу — абсолютним володарем, деспотом. Така людина не повинна бути обмежена жодними апріорними схемами, релігією, моральними принципами та своїм власним словом. Тільки спираючись на детальний аналіз фактів, можна керувати державою. Одна мораль придатна для правителя — хто сильніший, той має рацію. Лише таким шляхом можна опанувати стихією людських вчинків, які випливають із психологічно обумовлених бажань. Правитель не може покладатися на випадок, божественне провидіння, він повинен сам стояти обличчям до дійсності, розраховувати тільки на власні сили під час формування своєї долі.