16. Раціоналізм і дуалізм філос. Поглядів Декарта.

Р. Декарт (1596—1650 pp.) — видатний франц філософ, фізик, математик, засновник раціоналізму. Осн праці: «Роздуми про метод», «Метафіз роздуми», «Начала філософії» та ін.

В історії Нової філософії Декарт посідає особл місце як творець дуаліст філософ вчення. Він побудував свою філософ с-му на основі визнання одночасного самост існув свідомості і матерії, душі і тіла. «Світ склад з двох незал субстанцій — духовної і матер». Атрибутом духовної субстанції вважав мислення, а матер — протяжність. Людина, за Декартом, це механ поєднання цих субстанцій. Цей дуалізм субстанцій не давав змоги вирішити проблему пізн світу. Тому Декарт був вимушений ввести в свою теорію пізн третю субстанцію — Бога, який обумовлював їх єдність.

Єдино прав методом пізнання вважав раціоналізм і дедукцію, тобто виявл конкретних істин із заг посилань-принципів, які вічно і апріорно існують у розумі. Концепція раціонал включає в себе 2 елементи. Перший — це уявл про розум як найвищий спосіб досягн істини (розум всемогутній і непогрішимий). Другий — правильно розуміючи якісну відмінність раціон пізнання від чуттєвого, Декарт перебільшував можливості раціон пізнання, відривав його від емпір ступеня як єдиного джерела інформації про світ і цим штовхав раціоналізм до ідеалізму, визначаючи існування особл, чисто раціон джерела знань. Намагаючись очистити дедукт метод від схоласт формалізму, але не розуміючи ролі практ дія-сті в формув змісту логічних понять, Декарт розробляє вчення, згідно з яким вихідними поняттями для дедукції всіх наук знань мають бути «вроджені ідеї». Вони приховані в глибині інтелекту і можуть бути усвідомлені тільки інтуїтивно. Якщо основні принципи знання визнати вродженими, то знову ж таки виникає перешкода на шляху розв’язання питання про пізнання світу, що постійно розвивається.