26. Філософія Вернадського.

Вернадському в історії світової і вітч науки належить особл місце тому, що він поєднав у собі талант мислителя з екстрасенсорними здібностями ясновидця, ґрунтовність природничо-наук аналізу з філософ рефлексією Всесвіту, організац дія-сть з громадською, наук роботу з навч-виховною, любов до Укр з глобальністю думок «людини планети Земля». Він був першим президентом Укр Академії наук, директором Радієвого інституту АН СРСР, першої в світі біогеохім лабораторії, головою Комісії з вивч продукт сил Росії.

Разом з Е. Леруа і П. Тейяр де Шарденом проголосив необхідність глибокого філософ аналізу дія-сті людини, з'ясування ролі розуму на Землі, надав поняттю «ноосфера» природн-наук, біогеохім змісту. Зміст цього поняття він тлумачив по-різному: в одному випадку, під ноосферою мав на увазі біосферу, в другому — сферу прояву наук думки як планетарного явища, в третьому — геолог дія-сть людини. За Вернадським, існують кілька етапів виникнення і розвитку ноосфери: перший з них — це передноосфера (він відповідає прир її зародженню як геолог явища), другий етап характеризує процес її становл і розвитку, третій етап фіксує наступ «царства розуму людського», гомеостазного стану ноосфери як системи. За філософ світоглядом він був позитивістом, відстоював принципи філософ плюралізму. Він захищав свободу наук досліджень, вільний обмін наук інформацією, співпрацю вчених усіх країн. Традицією наук школи В. І. Вернадського є новаторство, її гол метою — пошук істини на благо людини і людства. В ост запису у своєму щоденнику він пов'язує невдачі рад влади зі зниженням її культурності, насильством над люд особистістю, з обмеженістю точки зору марксистів на проблеми розвитку суспільства