§ 118. Карл Густав Юнг:

архетипи колективного позасвідомого

Якщо Фрейд говорить про індивідуальне позасві­доме, то його послідовник Карл Густав Юнг (1875—1961 рр.) водночас відстоює ідею колективного поза­свідомого. Для Юнга колективне несвідоме є тим за­гальним океаном, на якому гойдаються маленькі чов­ники наших індивідуальних свідомостей.

«Поверхневий шар позасвідомого, — пише Юнг, — є певною мірою особистісним. Ми називаємо його особистісним несвідомим. Проте цей шар знаходи­ться на іншому, глибшому, що походить вже не з осо­бистого досвіду. Цей вроджений глибший шар і є так званим колективним несвідомим. Я вибрав термін «колективне», оскільки йдеться про несвідоме, що має не індивідуальну, а загальну природу. Це означає, що воно містить у собі, на противагу особистісній душі, змісти і образи поведінки, які... є скрізь й у всіх інди­відів одними й тими ж. Іншими словами, колективне позасвідоме ідентичне у всіх людей і утворює таким чином загальну підставу душевного життя кожного, будучи за своєю природою над особистісним»²¹.

--

21 Юнг К. Г. Об архетипах коллективного бессознательного // Архетип и символ.  М., 1991.  С. 9798.

Який зміст колективного позасвідомого? Юнг вважає, що таким змістом є так звані архетипи колек­тивного несвідомого — глобальні структури психіки, що визначають поведінку всього людського роду. Юнг так характеризує їх: «Говорячи про зміст колективного несвідомого, ми маємо справу з найдавнішими, краще сказати, споконвічними типами, тобто споконвіку на­явними загальними образами»²².

--

22 Там же.  С. 98.

Архетипи колективного позасвідомого проявляю­ться в міфах і сновидіннях, проте вони лише пізнають­ся в них, виступаючи первинними стосовно будь-яких форм культури й індивідуальної свідомості. «Поняття «архетип», — зазначає Юнг, — ...означає тільки ту час­тину психічного змісту, яка ще не пройшла якоїсь сві­домої обробки і являє собою ще тільки безпосередню психічну даність. Архетип, як такий, істотно відрізняє­ться від історично набутих чи перероблених форм. На вищих рівнях потаємних вчень архетипи представлені таким чином, що, як правило, це безпомилково вказує на свідому переробку їх в судженнях і оцінках.

Безпосередні прояви архетипів, з якими ми зустрі­чаємося в сновидіннях і баченнях, навпаки, значно індивідуальніші, незрозуміліші чи наївніші, ніж міфи. По суті, архетип є тим неусвідомленим змістом, що змінюється, стаючи усвідомленим і сприйнятим: цей зміст зазнає змін під впливом тієї індивідуальної сві­домості, на поверхні якої він виникає»²³.

--

23 Там же.  С. 99.

Які ж архетипи виділяє Юнг? Це передусім архе­тип Тіні, що безпосередньо пов'язаний із індивідуаль­ним несвідомим і разом з тим є «входом», психічним силуетом, крізь який можна потрапити в безодню колек­тивного несвідомого. Відома американська письменни­ця Урсула Ле Гуїн у першій книзі своєї трилогії «Маг Земномор'я» у фантастичній формі підходить до цієї ж проблеми — зображує Тінь людини як щось таке, що вийшло з безодні в граничній ситуації і переслідує людину. При цьому звільнитися від Тіні-переслідувача герой може лише усвідомивши, що це обернена сто­рона його Я...

Тінь для Юнга є уособленням витіснених бажань, що підстерігають нас на межі Світла і Пітьми. Вона водночас і жахлива, і близька нам, тому що виражає сумні таємниці нашого Я.

Образ Тіні явився Юнгу уві сні. Ось як він описує це:

«Вночі я опинився в незнайомому місці і повільно йшов уперед у густому тумані, назустріч сильному, майже шквальному вітру. Я ніс у руках маленький вогник, який будь-якої хвилини міг погаснути. І усе залежало від того, чи утримаю я його життя. Раптом я відчув, що хтось іде за мною. Я озирнувся і побачив величезну чорну фігуру, вона йшла за мною назирці. В ту ж мить, незважаючи на сильний переляк, я ясно усвідомив, що всупереч усім небезпекам, крізь ніч і бурю, я повинен пронести і врятувати мій маленький вогник. Прокинувшись, я одразу зрозумів, що цей «брокенський привид» — моя власна тінь на хмарі від світла того вогника. Ще я зрозумів, що цей вог­ник, це єдине світло, яким я володів, і був моєю сві­домістю»²⁴.

--

24 Юнг К. Г. Воспоминания, сновидения, размышления.  К., 1994.  С. 9495.

Наступним архетипом Юнг називає архетип Аніми — Душі або Вічної Жіночості. Для Юнга його на­гадують образи Єви, Венери, Єлени Троянської. Це — архетип життя, що виражає зв'язок духовного з тіле­сністю і складає саму суть жіночого начала. Душа-Аніма закликає людину до нових втілень і гріхопадінь. «Щоб народжене життя не зникло, — пише Юнг, — душа переконує його в найнеймовірніших речах. Вона розставляє пастки і капкани, щоб людина пала ниць, спустилася на землю, жила на ній і звикла до неї; на­віть в раю Єва не могла не вмовити Адама відкусити від забороненого плоду»²⁵.

--

25 Юнг К. Г. Об архетипах коллективного бессознательного // Архетип и символ.  М., 1991.  С. 116.

Душі протистоїть Анімус, Дух, «архетип сенсу, по­дібно до того, як Аніма є архетип життя»²⁶. Архетип сенсу Юнг називає ще архетипом «старого мудреця» й ілюструє його такими образами з історії культури і міфології, як Орфей, Гермес Трисмегіст, Заратустра.

--

26 Там же.  С. 121.

Цікаво зазначити, що образ Аніми Юнг відносить передусім до чоловічої самосвідомості, а Анімуса — до жіночої. Це ідеальні образи жінки або чоловіка, з якими співвідносяться всі емпіричні чоловіки й жінки.

Отже, у вченні про архетипи Юнг намагається з'ясувати загальні принципи психології будь-якого на­роду, нації, раси. У цьому напрямі він пішов далі Фрейда. Архетипи — це те, що з'єднує людський рід у єдине ціле і робить можливим спілкування між різними людьми.

Але в чистому вигляді архетипи можуть явитися як щось жахливе, те, чого не може пережити індивіду­альна свідомість. Тому архетипи, на думку Юнга, по­требують символічної обробки. Цю символічну обробку можуть здійснити тільки міфологія та релігія. Лише сховані у піхви міфологічних та релігійних символів архетипи колективного позасвідомого втрачають ля­каючу гостроту і можуть увійти в життя людини як щось безпечне та конструктивне. Релігійно-міфоло­гічні символи й образи оберігають людину і, на глибо­ке переконання Юнга, є «магічною захисною стіною проти моторошної життєвості, прихованої в глибинах душі»²⁷.

--

27 Там же.