§ 140. Мартін Гайдеггер:

людина як запитуюче буття

Мартін Гайдеггер (1889—1976 рр.) — один з найвпливовіших і суперечливих мислителів XX ст. Він здійснив надзвичайний вплив на багато філософських течій нашого сторіччя. Серед попередників Гайдеггера, які найбільше вплинули на нього самого, можна назвати Новаліса, Гельдерліна, Ніцше, К'єркегора і Гуссерля. Вплив двох останніх був настільки великим, що Лев Шестов дозволив собі стосовно Гайдеггера до­сить різку і не зовсім справедливу фразу: «Написане ним відображало думки і вплив К'єркегора.., особис­тий внесок Гайдеггера полягав лише в прагненні укла­сти ці думки в рамки гуссерліанства...»[12].

Позиція Гайдеггера може бути прояснена за допо­могою такого фундаментального постулату: не людина визначає Буття, а Буття — людину. Або інакше: лю­дина виводиться з Буття, а не Буття з людини.

Цей постулат прямо протистоїть позиції філософ­ської антропології, що ставить людину в центр світо­будови. На перший погляд здається, що Гайдеггер від­вертається від людини і звертається до Буття взагалі. Те, що це не зовсім так, ми зрозуміємо трохи пізніше. Зараз же спробуємо прояснити, що ж Гайдеггер вкла­дає в слово «Буття»?

Мислитель так роз'яснює нам це питання: те, «що споконвіку незмінне і всюди стосується нас, людей, але чого ми, власне, навіть не помічаємо. Ми назива­ємо це словом «Буття». Цим іменем називається те, що ми розуміємо, коли говоримо: «є», і «було», і «буде». Все, що досягає нас і чого ми хочемо досягти, проходить через висловлене чи невисловлене «є». Від цього нам нікуди і ніколи не подітися...»[13].

Отже, незважаючи на нашу неувагу до Буття, воно постійно присутнє в нас, маючи невидиму, але незламну владу. А значить, лише через співвіднесеність із Буттям ми можемо з'ясувати, що в людині найголовніше і най­важливіше. Спираючись на це міркування, Гайдеггер визначає людину як специфічне Ось-Буття (Daseіn)[14].

Які фундаментальні характеристики Ось-Буття (Daseіn) виділяє Гайдеггер?

По-перше, це кінечне, тимчасове Буття. По-друге, людське Ось-Буття — це буття, яке принципово інше, ніж суще. Категорія сущого в розумінні Гайдегге­ра характеризує роздрібленість Буття як Єдиного на окремі речі. Ось-Буття несе в собі присутність суціль­ного Буття. Воно стоїть в «просвітку Буття». Звідси головна турбота і привілей Ось-Буття — перебуваючи у світі сущого (роздрібленого Буття), воно повинно пере­бувати «в істині Буття» (суцільності Буття).

Гайдеггер характеризує Ось-Буття як «представни­ка Ніщо». Ніщо глибинно присутнє в Ось-Бутті, ви­значаючи його межі і специфіку в цих межах. Проте наша свідомість і воля протестують і тікають від Ніщо. «Ми настільки кінечні, що ... ніяк не можемо власним рішенням і власною волею поставити себе перед Ні­що»[15], — говорить Гайдеггер.

Що ж надає Ось-Буттю таку особливість? Те, що Ось-Буття — це запитуюче Буття, — заявляє Гайдеггер. Але про що запитує людина насамперед?

Для відповіді на це питання Гайдеггер прагне прояснити підгрунтя, із якого з'являється запиту­вання.

Запитування є результат подиву. Справжній подив охоплює того, хто має мужність відкритися безодні Ніщо. У цій безжалісній відкритості — і тільки в ній — людина може дійсно міркувати. «Тільки в стані подиву — тобто відкритості Ніщо — виникає питання «чому?». Тільки завдяки можливості цього «чому» ... ми можемо запитувати цілеспрямованим чином про обгрунтування і обгрунтовувати»[16].

Саме в результаті запитування людиною про Ніщо як межу власного буття з'являється метафізика — певне знання, що виходить за межі одиничних речей і речовинно­сті взагалі. «Метафізика — це запитування за межі су­щого..., — говорить Гайдеггер, — ми одержуємо після цього суще для розуміння як таке й у цілому»[17].

У своїх ранніх працях Гайдеггер протиставляє Ось-Буття (Dasein) — як індивідуальне і особистісно забар­влене Буття — безособовому буттю (Маn) повсякденної людини. Безособове буття закрите для запитання і по­диву, воно прагне уникнути питання про власну кінечність і Ніщо. Саме тому воно закрите для розуміння Буття. У «пізнього» Гайдеггера різниця між Dasein і Маn уже не настільки гостра, більш того, він прагне побачити Ось-Буття в будь-якому повсякденному пере­буванні людини.

Чому це так? Гайдеггер спробував вийти за межі того вузького антропоцентричного розуміння світу і людської особистості, що йде від Фейєрбаха. Він спробував по­глянути на людину з позицій більш фундаментальної і позачасової підстави. Але, віддавши стихію Ось-Буття як олюдненого Буття лише кінечності й часу, зробивши Ось-Буття агентом Ніщо в Бутті і не допустивши мож­ливості вічного буття людської особистості, Гайдеггер, врешті-решт, розчиняє Ось-Буття в повсякденності.

Але для того, щоб людині, яка побувала в гранич­ному бутті й знає Ніщо, жити далі і вижити, потріб­но, на наш погляд, або прийняти ідею безкінечності, вічності свого Я, або вернутися в повсякденність...

Філософія Гайдеггера містить у собі нерозв'язну суперечність: Якщо людське Ось-Буття наповнене при­сутністю Вічного і Єдиного Буття, то чому воно від­чужене від Вічності?

Гайдеггера інколи називають родоначальником атеї­стичного екзистенціалізму XX ст. Але це не зовсім пра­вильно. Буття у фундаментальній онтології Гайдеггера перетворюється на майже пантеїстичний принцип. Тому екзистенціалізм Гайдеггера не атеїстичний, а швидше, пантеїстичний. Або, якщо говорити ще більш коректно, це пан-онтологічний екзистенціалізм.