34. Антропологізм Феєрбаха

Антропологізм-погляд на людину як на вищу і найдосконаліше витвір природи пізнання якого дає ключ до її таємниць, тому що в органічній єдності тілесних відправлень людини беруть участь всі її продуктивні сіли.

Ядром філософської концепції Фейєрбаха була людина, яка «і є Бог». Релігія у Фейєрбаха - продукт людської фантазії. У роботі «Сутність християнства» Фейєрбах дав концептуальний аналіз специфіки релігійної свідомості, суть якої - у вірі в надприродне і фантастичні образи. Саме почуття, особливо почуття залежності людини від стихійних сил природи, відіграють вирішальну роль у релігійному поклонінні. При цьому Фейєрбах намагався не стільки скасувати релігію, скільки реформувати її, поставивши на місце віри в Бога віру людини в самого себе. У питаннях гносеології Фейєрбах робив акцент на ролі почуттів і досвіду в пізнанні. Цим він значно відрізнявся від попередньої традиції німецької класичної філософії і особливо трактування проблем теорії пізнання Гегелем. Фейєрбах вважав, що колишня філософія перебільшує роль розуму в освоєнні світу.

В цілому філософія Фейєрбаха антропологічна. У ній суспільні зв'язки трактуються переважно з моральних позицій. У антропологічної парадигми Фейєрбаха людина володіє початкової незмінною природою, що не залежить від національності, соціального статусу, епохи. Характерними рисами цієї людини виступають любов до життя, прагнення до щастя, інстинкт самозбереження, егоїзм. Фейєрбах виходив з того, що людина спочатку природна і до неї не застосовуються оціночні характеристики (добра, зла і т.д.) і тільки умови людського життя роблять його тим, ким він стає.

У вченні Л. Фейєрбаха людина - єдиний, універсальний і вищий предмет філософії.

35. Якими були передумови виникнення марксистської філософії?