logo
Perelik_pitan_do_ekzamenu

66. Співвідношення термінів ідеа, ідеал

Ідея (грец— початок, принцип) — форма духовно-пізнавального відображення певних закономірних зв'язків та відношень зовнішнього світу, спрямована на його перетворення.

За своєю логічною будовою ідея є формою мислення, різновид поняття, зміст якого своєрідно поєднує в собі як об`єктивне знання про наявну дійсність, так і суб`єктивну мету, спрямований на її перетворення.

Особливістю ідеї є здатність виявляти найсуттєвіші, всепідпорядковуючі риси і закони об`єктивних процесів і створювати цілісний, взірцевий образ предмета в пізнанні або творчості. З цього погляду ідея споріднена з ідеалом, оскільки спрямована на досягнення вищої істинності й довершеності у відображенні й перетворенні існуючого.Вона органічно поєднує в собі теоретичні та практичні аспекти відношення людини до світу.

Ідея береться за основу того чи іншого процесу людської творчості. Ідея може бути істинною або хибною. Критерієм істинності ідеї є суспільно-історична практика.

Ідеал (лат. - образ, ідея) - вища цінність, найкраще, завершене стан того чи іншого явища - зразок особистих якостей, здібностей; вища норма моральної особистості (особистісний ідеал); вищий ступінь морального уявлення про благом і належному (аксіологічний ідеал); досконалість у відносинах між людьми (етичний ідеал); найбільш досконалий пристрій суспільства (соціальний ідеал).

Творчість як рух до заздалегідь побудованому ідеалу, формування речовини природи на основі ідеалу є специфічно людську форму життєдіяльності, що відрізняє її від діяльності тварин.

  1. В чому полягає проблема співвідношення матеріального та ідеального у філософії?