3.5. Ідея глобального еволюціонізму у вченні п.Тейяра де Шардена.

Тейярдизм – це, можна сказати, пантеїзм XX ст. Це своєрідна реакція релігійної філософії на ті факти та висновки природознавства, котрі ніяк не стикувались з біблейськими догматами про Бога-Творця і всією біблейською космогонією (це експериментальні дані про "розширення" Всесвіту, ідеї про еволюцію неорганічної природи від фізичного вакууму до атомарного стану, про природний – фізико-хімічний – характер виникнення життя на Землі, про походження людини у процесі еволюції тваринного світу та ін.).

П.Тейяр де Шарден намагався усі ці, хай і не абсолютні, але і не спростовані дані природознавства, систематизувати та розтлумачити з засад модернізованого релігійного світогляду.

Роль "початку усіх початків" та "форми усіх форм" у нього грає деяка "радіальна енергія", яка має психічну природу, яка актуалізується у єдиній субстанції – "тканині Універсуму". При уважному розгляді можна припустити, що під "радіальною енергією" Тейяр де Шарден розуміє зв'язки та взаємодії, котрі дійсно мають загальний характер та, з точки зору матеріалістичного монізму, є проявом єдності світу. Радіальна енергія, котра є абсолютно рухливою, обумовлює еволюцію Універсуму, Всесвіту. У своєму розвитку Універсум пройшов три етапи:

- геогенез, коли радіальна енергія (зв'язки та взаємодії, котрі уособлюють життя та свідомость), існує у потенціальному вигляді;

- біогенез, коли актуалізується тільки одна сторона радіальної енергії, а саме життя як здібність до самовідтворення та мутацій;

- ноогенез, коли актуалізується ще і інша сторона радіальної енергії – свідомість як здібність до самоосмислення та саморегуляції буття.

Кінцевою метою еволюції Універсуму (космогенезу) є підвищення радіальної енергії – життя та свідомості – до статусу божественної особистості – "пункту Омеги" ("бога – Омеги", якого Тейяр де Шарден намагався порівнювати з Людиною-Богом, Іісусом Христом).

Ключ до розуміння еволюції Всесвіту Тейяр де Шарден бачив у "феномені людини" (таку назву має його основна робота). Людина – вершина еволюції Універсуму. Перетворюючи "тканину Універсуму" (матерію, природу), людина включається у творчу еволюцію, виступає у якості уособленої, персоніфікованої радіальної енергії, суб'єкту ноосфери. Від її досконалості та діяльності залежить подальша доля ноосфери та всього Універсуму. В удосконаленні ж людини вирішальну роль грає духовний фактор – релігія, мораль, наука. Релігія, котра обгрунтовує мораль та поєднується з наукою, – ось та сила, котра, на думку Тейяра де Шардена, забезпечить подальшу еволюцію Універсуму аж до "пункту Омеги", тобто до підвищення людства до Боголюдства.

Оптимізм та гуманізм, життєстверджуючий пафос вчення Тейяра де Шардена створили йому значний авторитет не тільки серед представників католицької, але й серед представників інших релігійних конфесій. Православний священик протоієрей Олександр Мень (вбитий 9 вересня 1990 року) писав: "Тейяр вчить нас любовному відношенню до світу. Замість природженого неприйняття він пропонує шляхи до пошуку з проповіддю Христа, але проповіддю дійовою. Його світлий погляд на майбутнє знаходить у ньому віру, котрої треба вчитися усім нам. У протилежність похмурої безнадійності, котра змирилася з приреченістю світу, Тейяр де Шарден з надією дивиться уперед, закликаючи людей до позитивних діянь". (Мень 0. З книги "Джерела релігії" // Вопр. философии – 1990 – № 12 – с. 102).

Таким чином, сучасна західна релігійна філософія, зберігаючи у принципі вірність класичному теоцентризму, у своєму конкретному змісті зазнає значних змін. Найбільш суттєві з них – поворот до людини, антропологізація релігійно-філософських вчень, висування на перше місце у них нормативно-оцінюючих, етичних міркувань, та, так би мовити, сцієнтизація релігійно-філософських вчень, відмова від відвертого обскурантизму та перехід до союзу з наукою, на досягнення своєрідної гармонії віри і знань, релігії і науки. У цій своїй новій якості вона відновлює свою популярність, користується все більш широким авторитетом серед інтелігенції та, як така, здійснює все більш суттєвий вплив на духовну культуру, на все суспільне життя сучасного Заходу.

Питання для самоконтролю

1. Як відносяться між собою теологія та релігійна філософія? У чому різниця між релігійною філософією та світського (секуляризованою)?

2. Що є буття у неотомізмі ?

3.Що є бог з точки зору релігійних філософів? Як можна "довести" його існування?

4. Що є людина у релігійно-філософському смислі?

5. Чим обґрунтовується у сучасній релігійній філософії ідея гармонії науки та релігії?

6. Що таке "пункт Омега" у вченні Тейяра де Шардена та які існують шляхи його досягнення?