16. Теоцентризм як основний спосіб трактовки буття і людини у філософії середньовіччя
На відміну від грецької філософії, яка була пов'язана з язичницьким багатобожжям (політеїзмом), філософська думка середніх віків ґрунтується на вірі в єдиного бога (монотеїзм). Основу християнського монотеїзму становлять два важливі принципи: ідея божественного творіння та ідея божественного одкровення. Обидві ці ідеї тісно взаємопов'язані і сповідують єдиного бога, уособленого в людській подобі. Ідея творіння становить основу середньовічної онтології, а ідея одкровення є основою теорії пізнання (через бога). Звідси всебічна залежність середньовічної філософії від теології, а всіх середньовічних інститутів — від церкви. Середньовічне мислення за своєю суттю є теоцентричне: реальністю, яка визначає все суще, є не природа, а Бог.
Вчення про буття. Згідно з християнським догматом, Бог створив світ із нічого, створив актом своєї волі, внаслідок своєї всемогутності. У середньовічній філософії дійсним буттям може бути лише Бог. Він вічний, незмінний, ні від чого не залежить і є джерелом усього сущого. На відміну від Бога, створений світ не має такої самостійності, тому що існує не завдяки собі, а завдяки Богові. Звідси мінливість світу, його плинність і несамостійність.
Проблема людини. На питання, що таке людина, середньовічні філософи давали різні відповіді: одна з них — це біблійне визначення сутності людини як "образу і подоби" Божої. Існували й інші визначення: людина — це розумна тварина. Виходячи з цього, філософи Середньовіччя ставили таке запитання: яке начало переважає в людині — розумне чи тваринне?
Головною особливістю у вирішенні цього питання є подвійна оцінка людини. З одного боку, людина створена за "образом і подобою" Божою і є царем природи. А цареві необхідні дві речі: по-перше, свобода та незалежність від зовнішнього впливу; по-друге, щоб було над ким царювати. І Бог наділяє людину розумом, незалежною волею і здатністю міркувати та розрізняти добро і зло. Це і є сутність людини, образ Божий в ній. А для того, щоб людина була царем у світі, що складається з тілесних речей та істот, Бог дає їй тіло і душу, як ознаку зв'язку з природою, над якою він царює.
Як бачимо, в середньовічній філософії людина не є органічною часточкою космосу. Вона начебто вирвана з космічного природного життя і поставлена над ним. Вона вища від космосу і повинна бути царем природи, але через своє гріхопадіння, яке властиве їй, людина не володіє собою і повністю залежить від милосердя Бога. Двоїстість становища людини — найважливіша риса середньовічної антропології. Але слід зазначити, що людина середньовічного суспільства є насамперед духовне начало.
- 7. Історичні форми світогляду. Філософія як теоретична основа світогляду
- 8. Філософія і міфологія особливості та функції міфа
- 9. Філософія і наука
- 10. Етапи розвитку світової філософії :проблеми періодизації і взаєморозвитку філософських вчень
- 11. Досократівський етап в старогрецькій філософії
- Геракліт Єфейський
- Піфагор
- 12. Проблема людини в античній філософії (сократ і протагор)
- 13. Філософська система платона: загальна характеристика
- 14. Філософська система аристотеля: загальна характеристика.
- 15. Напрямки елліністичної філософії. Епікур і епікуреїзм. Стоїцизм і скептицизм
- 16. Теоцентризм як основний спосіб трактовки буття і людини у філософії середньовіччя
- 17. Патристика і схоластика
- 18. Антропоцентристський, гуманістичний характер філософії епохи відродження.
- 20. Філософія нового часу: загальна характеристика.
- 22. Філософія епохи просвітництва 18ст.
- 23. І.Кант - основоположник німецької класичної філософії
- 27. Філософія життя": становлення і еволюція
- 28. Психоаналіз і неофрейдизм
- 29. Екзистенціальна філософія та її різновиди
- 30. Неотомізм - офіційна філософія католицизму
- 34. Філософські погляди м.Драгоманова і і.Франка.
- 36. Онтологія як учення про буття. Буття і його основні форми
- 41.Свідомасть і мова.
- 52. Матеріальне виробництво.Продуктивні цілі і виробничі відносини та їхвзаємовплив.
- 59. Держава – базовий інститут політичної системи
- 66. Поняття духу і духовності
- 68. Життєва позиція особистості