Теорії аграрного, індустріального, постіндустріального і технотронного суспільств.
Керуючись критерієм виділення основних форм суспільної життєдіяльності, розмежовують суспільства:
a) Аграрні суспільства. Переважає первинна форма життєдіяльності – сільське господарство. Аграрні суспільства – це, суспільства, функціонування яких головним чином залежить від вирощування врожаю із застосуванням плуга і робочої худоби. Використання плуга зумовило підвищення продуктивності землі, з його допомогою стало можливим вносити в землю добрива глибше. Політичні інститути в аграрних суспільствах ставали більш складними і влада зосереджувалася в руках однієї особи. Типовою стає монархічна влада. Влада монарха зазвичай є абсолютною - він буквально володів життям своїх підданих. B більш розвинутих аграрних суспільствах держава розгалужувалася на окремі, соціальні інституції із механізмами судової та урядової бюрократії, що було зумовлено майновим розшаруванням цих суспільств. У цих суспільствах розвивалися економічні інститути. Завдяки появі грошей поширилася торгівля. Потреба у ефективному транспорті і комунікаціях у великих аграрних суспільствах зумовила розвиток шляхів і флоту. Завдяки цьому раніше ізольовані суспільства починають спілкуватися між собою. На важливу соціальну інституцію, з постійними офіційними особами, храмами і певним політичним впливом перетворилась релігія. Багатство аграрних суспільств та їх осілий спосіб життя дозволяє вкладати додатковий прибуток в нові культурні сфери – живопис і скульптуру, громадські будинки і пам’ятники, палаци і стадіони. В аграрних суспільствах збільшується кількість статусів і соціальних ролей, зростає чисельність населення, розбудовуються міста, з’являються нові соціальні інституції, виникли соціальні класи, надбання культури стали більш різноманітними;
б) Індустріальні суспільства. В таких суспільствах провідною формою суспільної життєдіяльності є промисловість, зокрема, важка промисловість. Індустріальні суспільства виникають з розвитком механізації виробництва. Індустріалізація базується на застосуванні наукових знань до технології виробництва, що дало можливість застосувати нові джерела енергії, a також перекласти на машини частину функцій, яку раніше виконувала люди чи тварини. Такі технології, як паровий двигун, двигун внутрішнього згорання, електричний двигун сприяли змінам в економіці, соціальних інститутах. Індустріалізація являє собою дієву стратегію виживання, бо вона дозволяє меншості суспільства годувати все його населення. Індустріальні суспільства можуть сягати величезних розмірів, нараховувати десятки, сотні мільйонів людей. Чисельність населення особливо швидко зростає на ранніх стадіях індустріалізації, коли люди починають жити довше за рахунок поліпшення охорони здоров'я та санітарно-гігієнічнихумов. Сім’я починає втрачати багато своїх первинних функцій, зокрема, перестає бути економічною чарункою. Вплив релігії як беззаперечного джерела морального авторитету зменшується. Виникають світські ідеології, різні люди керуються різними, іноді взаємовиключаючими цінностями та віруваннями. Значною мірою це відбувається під впливом науки як нової важливої соціальної інституції, оскільки технологічні нововведення залежать від вдосконалення наукових знань. Водночас і освіта стає окремою інституцією. Розвиваються й інші соціальні інституції, такі, як правова, медична, військова.
в) Постіндустріальні. Для таких суспільств є характерним переважання третинної форми життєдіяльності – сфери послуг.Нині в країнах Заходу саме в цій сфері сконцентровано понад 2/3 усіх зайнятих, а в сільському господарстві – кілька відсотків;
г) Інформаційні. Домінуючою в такому суспільстві є сфера інформації, інформаційних технологій. Саме в цю стадію вступає сучасна цивілізація. Функціонування суспільства являє собою постійний процес самовідтворення і саморозвитку елементів, структур, функціональних зв’язків, які визначають якісну характеристику суспільства.
- 1.Світогляд, його структура (світовідчуття, світосприйняття, світорозуміння) та роль в життєдіяльності людини.
- 2. Міфологія і релігія як історичні типи світогляду.
- 3.Предмет філософії (світ, людина, культура, Бог). Зміна предмету філософії в процесі історичного розвитку.
- 4.Специфіка філософського знання (на відміну від науки та релігії).
- 5. Структура філософського знання (онтологія, гносеологія, методологія, аксіологія) та його основні проблеми.
- 6. Функції (світоглядна, критична, методологічна) та методи (діалектичний, трансцендентальний, феноменологічний, герменевтичний) філософії.
- 7.Філософія як мудрість та наука, образ життя та система знань.
- 8. Наука як спеціалізована форма пізнання і вид діяльності.
- 9. «Науки про природу» (точні, природничі) та «науки про дух» (гуманітарні, суспільні).
- 10. Проблема пізнання як предмет філософського аналізу
- 11.Структура пізнання (предмет, суб’єкт, об’єкт, процес). Діалектика суб`єкт-об`єктних відношень в процесі пізнання.
- 13. Загальнонаукові методи пізнання (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, формалізація)
- 14. Творчість, натхнення та інтуїція: філософські аспекти проблеми.
- 16. Концепції істини у філософії.
- 17.Істина в філософії, науці та релігії.
- 18.Основні закони, принципи та категорії діалектики. Альтернативи діалектики.
- 20.Поняття субстанції, атрибутів та акциденції. Реальне та ідеальне буття.
- 21.Філософське поняття світу. Субстанційні та несубстанційні моделі світу.
- 22.Категорії буття (зв’язок, розвиток, закон, сутність-явище, причина-наслідок, кількість-якість, частина-ціле, форма-зміст, явище-сутність, , випадковість-необхідність).
- 24.Єдність матерії, руху, простору і часу як форм матерії.
- 25.Культурно-історичний та соціально-історичний час і простір.
- 26.Свідомість як філософська категорія, культурний і суспільний феномен.
- 27.Біологічні передумови та соціальні чинники виникнення і розвитку свідомості.
- 28. Властивості свідомості (ідеальність, інтенціональність, творчість, вербальність, символізм).
- 29. Природа психіки. Свідомість і форми психічної діяльності: мислення, емоції, воля, память. Психічне та ідеальне.
- 30. Структура свідомості: її компонентний (знання; цінності, потреби; програми) та рівневий (свідоме, підсвідоме, надсвідоме) вияви.
- 31. Взаємозв’язок свідомості і мови.
- 32. Самосвідомість та самопізнання людини.
- 33. Форми суспільної свідомості (політична, правова, моральна, естетична, релігійна).
- 34. Проблема людини та специфіка її існування в філософії (субстанціоналістська та екзистенціальна концепції).
- 35. Філософські виміри і наукові підходи до проблеми походження людини (натуралістичний та супранатуралістичний підходи).
- 36.Специфіка людського існування. Людська сутність та екзистенція.
- 38.Співвідношення понять “людина”, “індивід”, “індивідуальність”, “особистість”.
- 39.Поняття практики та досвіду як основ життєдіяльності суспільства і людини.
- 40.Діалектика свободи і необхідності в життєдіяльності людини. Роль особи в історії.
- 42.Класифікація та функції цінностей.
- 43. Культура і цивілізація: розуміння та перспективи їх розвитку. Проблема кризи культури.
- Поняття суспільства. Структура суспільства.
- Теорії аграрного, індустріального, постіндустріального і технотронного суспільств.
- Закони та рушійні сили історії, проблема сенсу історії. Історичний процес.
- Проблема періодизації людської історії: формаційний, цивілізаційний підходи.
- Сучасні глобальні проблеми людства: екологічна, економічна, демографічна тощо.
- Науково-технічна революція та її соціальні наслідки.
- 53.Моральна та логічна проблематика філософії Сократа.
- 54. Філософія Платона і платонізм: онтологія, гносеологія.
- 55.Філософія Аристотеля та арістотелізм: онтологія, гносеологія.
- 56.Елліністична філософії (стоїцизм, епікуреїзм, скептицизм).
- 57. Етапи розвитку та загальна характеристика середньовічного світогляду та філософії.
- 58.Середньовічна патристика (Бл. Аврелій Августин, східні отці церкви).
- 59.Середньовічна схоластика (проблема універсалій).
- 60.Віра і розум, філософія та теологія у Фоми Аквінського.
- 61.Світоглядні риси, представники та періоди розвитку філософії Відродження.
- 62.Образ людини та Всесвіту в філософії Ренесансу.
- 63. Загальна характеристика філософії Нового часу: школи, представники, ідеї.
- 64. Емпіризм як науковий та політико-правовий принцип (ф. Бекон, т. Гоббс та д. Локк).
- 65. Раціоналізм як науковий підхід та напрямок метафізики (р. Декарт, б. Спіноза і т. Лейбніц).
- 66. Суб’єктивний ідеалізм про можливість пізнання світу та людини (д. Юм та д. Берклі).
- Концепції "природного права", "суспільного договору", "громадянського суспільства" та "правової держави" в філософії французького Просвітництва (ж.Ж. Руссо, ш. Монтеск’є).
- Характерні особливості Німецької Класичної філософії (Фіхте, Шеллінг, Гегель).
- Гносеологічні та етичні погляди і. Канта.
- Напрямки, тенденції та представники сучасної некласичної філософії XIX–XX ст.
- 71. Ідеї та напрями філософії прагматизму, позитивізму та неопозитивізму.
- 74.Релігійний та атеїстичний екзистенціалізм про сенс існування людини.
- 75.Сучасна феноменологія та герменевтика.
- Крім Гуссерля феноменологію розвивали або критикували Мартін Гайдеґґер.
- Загальні особливості філософії постмодернізму.
- Особливості української філософії XIV–XVIII ст. Києво-Могилянська академія.
- Філософія української національної ідеї (м. Драгоманов, і. Франко, д. Донцов, в. Липинський).