Теорії аграрного, індустріального, постіндустріального і технотронного суспільств.

Керуючись критерієм виділення основних форм суспільної життєдіяльності, розмежовують суспільства:

a) Аграрні суспільства. Переважає первинна форма життєдіяльності – сільське господарство. Аграрні суспільства – це, суспільства, функціонування яких головним чином залежить від вирощування врожаю із застосуванням плуга і робочої худоби. Використання плуга зумовило підвищення продуктивності землі, з його допомогою стало можливим вносити в землю добрива глибше. Політичні інститути в аграрних суспільствах ставали більш складними і влада зосереджувалася в руках однієї особи. Типовою стає монархічна влада. Влада монарха зазвичай є абсолютною - він буквально володів життям своїх підданих. B більш розвинутих аграрних суспільствах держава розгалужувалася на окремі, соціальні інституції із механізмами судової та урядової бюрократії, що було зумовлено майновим розшаруванням цих суспільств. У цих суспільствах розвивалися економічні інститути. Завдяки появі грошей поширилася торгівля. Потреба у ефективному транспорті і комунікаціях у великих аграрних суспільствах зумовила розвиток шляхів і флоту. Завдяки цьому раніше ізольовані суспільства починають спілкуватися між собою. На важливу соціальну інституцію, з постійними офіційними особами, храмами і певним політичним впливом перетворилась релігія. Багатство аграрних суспільств та їх осілий спосіб життя дозволяє вкладати додатковий прибуток в нові культурні сфери – живопис і скульптуру, громадські будинки і пам’ятники, палаци і стадіони. В аграрних суспільствах збільшується кількість статусів і соціальних ролей, зростає чисельність населення, розбудовуються міста, з’являються нові соціальні інституції, виникли соціальні класи, надбання культури стали більш різноманітними;

б) Індустріальні суспільства. В таких суспільствах провідною формою суспільної життєдіяльності є промисловість, зокрема, важка промисловість. Індустріальні суспільства виникають з розвитком механізації виробництва. Індустріалізація базується на застосуванні наукових знань до технології виробництва, що дало можливість застосувати нові джерела енергії, a також перекласти на машини частину функцій, яку раніше виконувала люди чи тварини. Такі технології, як паровий двигун, двигун внутрішнього згорання, електричний двигун сприяли змінам в економіці, соціальних інститутах. Індустріалізація являє собою дієву стратегію виживання, бо вона дозволяє меншості суспільства годувати все його населення. Індустріальні суспільства можуть сягати величезних розмірів, нараховувати десятки, сотні мільйонів людей. Чисельність населення особливо швидко зростає на ранніх стадіях індустріалізації, коли люди починають жити довше за рахунок поліпшення охорони здоров'я та санітарно-гігієнічнихумов. Сім’я починає втрачати багато своїх первинних функцій, зокрема, перестає бути економічною чарункою. Вплив релігії як беззаперечного джерела морального авторитету зменшується. Виникають світські ідеології, різні люди керуються різними, іноді взаємовиключаючими цінностями та віруваннями. Значною мірою це відбувається під впливом науки як нової важливої соціальної інституції, оскільки технологічні нововведення залежать від вдосконалення наукових знань. Водночас і освіта стає окремою інституцією. Розвиваються й інші соціальні інституції, такі, як правова, медична, військова.

в) Постіндустріальні. Для таких суспільств є характерним переважання третинної форми життєдіяльності – сфери послуг.Нині в країнах Заходу саме в цій сфері сконцентровано понад 2/3 усіх зайнятих, а в сільському господарстві – кілька відсотків;

г) Інформаційні. Домінуючою в такому суспільстві є сфера інформації, інформаційних технологій. Саме в цю стадію вступає сучасна цивілізація. Функціонування суспільства являє собою постійний процес самовідтворення і саморозвитку елементів, структур, функціональних зв’язків, які визначають якісну характеристику суспільства.