3. Матеріалістична діалектика (класики марксизму).
Матеріалістична діалектика є цілісною системою принципів, законів, категорій.
Важливішим принципом є історизм, тобто розгляд предмета в його розвитку, саморухові, змінюваності. В об'єктивному світі відбуваються постійний розвиток, виникнення і знищення, взаємопереходи явищ. Щоб правильно відображати реальну дійсність, поняття, категорії як форми мислення мають також бути гнучкими, рухливими, взаємопов'язаними.
Одним із основних принципів діалектики є всебічність розгляду. Розуміння будь-якої речі чи явища можливе лише тоді, коли досліджена сукупність їх внутрішніх і зовнішніх сторін, зв'язків, відносин тощо. При цьому важливо виділити головну, вирішальну сторону.
Діалектичному методу властиві й інші принципи: об'єктивність, конкретність, детермінізм, суперечливість тощо.
Принципи діалектики формуються на основі відповідних законів та категорій.
Закон єдності і боротьби протилежностей. Цей закон є ядром, суттю діалектики. Він характеризує найосновніше в розвиткові – його джерело, яким є протиріччя, тобто взаємозв'язок протилежностей. Протилежності – такі сторони, моменти, предмети, які одночасно: 1) нерозривно пов'язані, одна передбачає існування іншої (добро – зло, низ – верх); 2) взаємовиключають одна одну; 3) взаємопроникають і, за певних умов, переходять одна в одну (позитивне і негативне, прогрес і регрес, матеріальне та ідеальне).
Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін. Цей закон характеризує механізм розвитку, тобто як, яким чином відбувається розвиток. Його сутність полягає в тому, що поступове накопичення кількісних змін у певний момент неминуче призводить до корінних якісних перетворень (стрибків), до набуття нової якості, яка, в свою чергу, здійснює зворотний вплив на характер і темпи кількісних змін. Наприклад, перетворення одних хімічних елементів у інші залежить від змін величини заряду ядра атома, перетворення води в лід чи пару –- від зміни температури.
Закон заперечення заперечення. Цей закон характеризує напрямок розвитку, його поступальність, циклічність та спадкоємність. Розвиток сприймається як процес, що нібито повторює пройдені етапи, але повторює їх по-іншому, на більш високому рівні. Кожний цикл сприймається як виток в розвиткові, а спіраль – як ланцюг циклів. Наприклад: зерно – рослина – нові зерна; теорія – практика – нова теорія.
Діалектика не обмежується цими найбільш важливими принципами та законами. Існує ряд категорій, властивих діалектиці.
Категорії – це найбільш загальні, гранично широкі поняття, які відображають найбільш загальні властивості, сторони, зв'язки та відношення реально дійсності та пізнання. Основні категорії діалектики розвиток, протиріччя, причина і наслідок, кількість і якість, зміст і форма та інше.
Діалектичний метод протистоїть метафізичному методу як своєму антиподу. Суттєвою рисою метафізики є однобічність, абсолютизація однієї, будь-якої сторони живого процесу пізнання або будь-якого моменту, елемента пізнання чи діяльності.
Розвиток метафізика може розуміти так: а) як просте, лише кількісне, збільшення або зменшення; б) як повторення, вічний рух по колу без виникнення нового; в) ігнорується протиріччя як джерело руху; г) заперечується взаємозв'язок речей, явищ чи процесів.
Метафізичним, антидіалектичним може бути як метод пізнання, так і спосіб практичної діяльності, наприклад, бюрократизм, консерватизм, волюнтаризм та інше, тобто будь-які однобічні дії.
Різновидами антидіалектичного методу є софістика,еклектика та негативна діалектика. Вони перекручують основні положення діалектики – гнучкість, рухливість, суперечливість, плинність і відносність понять. Зокрема, софістика й еклектика перебільшують, абсолютизують в діалектиці момент відносного. Діалектика ототожнюється ними з одним із її моментів – запереченням.
Софістика – це однобічний, суб'єктивно довільний метод аргументації, який, використовуючи гнучкість та відносність понять, висмикує із загального зв'язку дійсності випадкову, несуттєву ознаку і шляхом різних засобів прагне обґрунтувати і виправдати її як суттєву і вирішальну. Так, відомий античний софізм: "Що ти не загубив, те маєш; ти не загубив роги, отже, у тебе є роги".
Еклектика – це поверхове, безпринципне, механічне поєднання в одній концепції різних позицій без виділення головного, визначального.
"Негативна діалектика" – це абсолютизація критичного негативного аспекту діалектики.
- 1. Світогляд – це сукупність поглядів, оцінок, принципів, що визначають найзагальніше усвідомлення, розуміння світу, місця в ньому людини, а також ціннісні орієнтації людей, їх життєві позиції.
- 7 Феноменологічний напрям у філософії
- 8 Співвідношення філософії, науки і релігії
- 12 . Головні особливості ведичної релігії
- 16 Антична філософія
- 17 Філософія досократиків
- 18 Зародження софістики
- 19 Вчення Платона.
- 20 Вчення Аристотеля.
- 22 Релігійний характер філософської думки Середньовіччя
- 25 Схоластика.
- 28 Ренесансний гуманізм - це також нове вчення про людину, нова етика, що відігравала головну роль у сфері гуманітарного знання, це й новий науковий метод, який вплинув на розвиток природничих наук.
- 29 Філософська думка епохи Відродження охоплює три століття: від раннього гуманізму XIV ст. До натурфілософії XVI - поч. XVII ст.
- 34. . Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р.Декарта.
- 35. Концепції Джона Локка.
- 36. Проблемма людини у філософії просвітництва (Вольтер, ж-ж.Руссо)
- 37. Києво-Могилянська аадемія і її вплив на розвиток філософської думки українського та інших словянських народів.
- 38. Філософські погляди Григорія Сковороди.
- 41. Агностицизм філософії і. Канта
- 42. Філософія Фіхте.
- 43. Філософія Шеллінга.
- 44. Філософське вчення Гегеля. Протиріччя між методом і системою у його філософії.
- 45. Антропологічний матеріалізм Феєрбаха.
- 49. Позитивізм та його історичні форми.
- 50. Постпозитивізм.
- 51 Соціально-практична орієнтація марксистської філософії.
- 53. Філософія екзистенціалізму (е) – історія та проблеми.
- 54. Неокантіанство
- 2) Інший напрямок в тлумаченні кантовської філософії представляла собою «трансцендентальною-логічна» інтерпретація: мова в даному випадку йде про наукове
- 55. Несвідоме у вченні з. Фрейда
- 56. . Вчення про людські потреби в філософії е. Фрома.
- 62. Філософія постмодерну — нова ідея буття. Філософія постмодерну.
- 63. Метафі́зика — філософія буття, наука про граничні і надчуттєві принципи і засади буття.
- 65. Концепція буття у Арістотеля
- 66. Матеріалізм та ідеалізм.
- 67. Буття і Ніщо.
- 69. Діалектика та її альтернативи
- 1. Антична діалектика (Геракліт, Зенон).
- 2. Німецька ідеалістична діалектика (Кант, Фіхте, Шеллінг, особливо Гегель).
- 3. Матеріалістична діалектика (класики марксизму).
- 70. Пізнання і практика
- 71. Проблема суб'єкта і об'єкта в пізнавальному процесі
- 75, А й внутрішня, невидима зміна.
- 76 Екологічні проблеми сучасності та шляхи їх розв’язання.
- 63.Соціальна структура суспільства.
- 3. При рассмотрении общества учитываются некоторые объективные критерии: профессия, доход, образование.
- 78 Проблема сутності людини у філософії, людина як цілісність.
- 79 Соціальна структура суспільства
- 1)Перехід від індустріального до сервісного суспільства;
- 2)Вирішальне значення кодифіцированого теоретичного знання для здійснення технологічних інновацій;
- 3)Перетворення нової "інтелектуальної технології" у ключовий засіб системного аналізу та теорії приймання рішень[4].
- 82 Загальна характеристика методології наукового пізнання
- 84 Роблему періодизації історичного процесу в сучасній філософії історії можна розглянути з точки зору відмінності на його єдність, або на різноманіття історичних епох і часів.
- 85 . Рушійні сили суспільного розвитку