79 Соціальна структура суспільства

Будь-яке суспільство – це не просто група окремих індивідів, а певна система соціальних зв'язків, відносин, тенденцій та закономірностей розвитку.

Сукупність соціальних спільностей і груп, що певним чином взаємодіють між собою, становить соціальну структуру суспільства.

Соціальна структура суспільства поєднує насамперед соціально-класові елементи (класи і суспільні прошарки). До неї належать також такі структури, як соціально-етнічна (рід, плем'я, народність, нація), соціально-демографічна, яка пов'язана з розподілом людей на групи за віком, статтю та іншими демографічними ознаками (молодь, жінки, пенсіонери). До важливих елементів соціальної структури суспільства належать також трудові колективи, населення міста і населення села, працівники фізичної і працівники розумової праці, сім'я.

Залежно від кількісного складу соціальні спільності поділяються на:

– великі (класи, нації, професійні та галузеві групи тощо);

– середні (територіальні спільності, виробничі колективи тощо);

– малі (сім'я та інші).

Соціальна структура суспільства – поняття історичне. Кожний тип суспільства залежно від характеру і способу виробництва має певну соціальну структуру.

Соціальна структура в остаточному результаті залежить від економічної основи суспільства, але вона має відносну самостійність і певним чином впливає на економічні відносини, політичну, духовну та інші сфери життя людей.

Визначальним елементом соціальної структури виступають класи. Це найбільш важливий елемент структури. Класове розмежування має вирішальний вплив на всі суспільні відносини та елементи соціальної структури. Воно обумовлює характер інших соціальних груп і спільностей, накладає свій відбиток на їх розвиток.

Основним критерієм при диференціації класових спільностей є їх ставлення до власності (володіння, користування, розпорядження).

Виникнення класів відбувається в період становлення рабовласницького суспільства, коли внаслідок росту продуктивних сил стало можливим одержання додаткового продукту, становлення приватної власності і системи економічної нерівності між людьми.

При переході від однієї суспільно-економічної формації до іншої відбувалася трансформація класових утворень. Але безперечним було те, що клас, який володів засобами виробництва і левовою часткою національного багатства і посідав монопольне становище в системі організації й управління суспільством і виробництвом, був не тільки економічно, а й політично панівним класом.

Друга половина XX ст. внесла певні корективи в систему критеріїв визначення соціальної структури суспільства. Факти свідчать, що поряд із фактором власності необхідно використовувати й інші критерії класового визначення. Серед них суттєвого значення набувають фактори влади і контролю.

80 Теорії індустріального та нового індустріального суспільства створюються у 60-ті роки XX ст. і представлені дослідженнями таких мислителів-теоретиків, як Дж.К. Ґелбрейт, В. Ростоу, Ж. Еллюль, Р. Арон. Головні проблеми, які ними розглядаються, — це визначення стадій економічного зростання, економічні ознаки індустріального суспільства, форми еволюції підприємництва та ринку, посилення ролі техноструктури тощо.

Теорія індустріального суспільства. Індустріальне суспільство — одне з двох основних понять (поряд із поняттям капіталістичне суспільство), у яких західні економісти та соціологи аналізують природу розвинутих суспільств і узагальнюють характер перетворень, що відокремлюють їх від традиційних (докапіталістичних — родоплемінних, рабовласницьких та феодальних) суспільств. Поняття індустріальне суспільство вперше використав А. де Сен-Сімон, започаткувавши теоретичний напрямок, який продовжили О. Конт, Г. Спенсер, Е. Дюркгейм та інші аж до поширення теорії індустріального суспільства у США та країнах Західної Європи у 50—60-х роках XX ст. (Р. Дарендорф, Р. Арон, В. Ростоу, Д. Белл та ін.).

З погляду сучасних теоретиків індустріального суспільства, капіталізм

лише його рання, перехідна форма, обмежена суспільствами Європи XIX

початку XX ст. Тому саме поняттю "індустріальне суспільство" як місткішому, на думку прибічників цієї теорії, як об´ємнішому слід надати перевагу порівняно з поняттям капіталістичне суспільство.

Капіталістичне суспільство — це суспільство, де індустріальне виробництво як переважаюча форма економічної організації перебуває у приватних руках, де підприємець одразу і власник, і головний суб´єкт управління трудовим процесом і робітниками. Але це поєднання функцій власності та управління в одних руках тимчасове. Зі зростанням масштабів індустрії власність на капітал надалі не гарантує контролю над системами влади та авторитету на підприємстві. Промислове виробництво, хоча б в економічно провідних фірмах-гігантах, починають контролювати менеджери-адміністратори. Тут теорія індустріального суспільства поєднується з технократичними концепціями.

Поняття "індустріальне суспільство" також тісно пов´язане з теорією модернізації як однією із провідних концепцій суспільного розвитку у сучасній західній соціології. Згідно з теорією індустріального суспільства, у такому суспільстві жорсткі станові межі зникають також і завдяки зростанню соціальної мобільності, на основі широкого доступу до освіти починає переважати рівність можливостей. Загальна тенденція розвитку індустріального суспільства — прогресуюче усунення зовнішньої, соціальної за походженням, нерівності. Залишається "внутрішня" нерівність, похідна від генетичних відмінностей у здібностях.