62. Структура та динаміка наукового пізнання. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання. Наукова проблема і гіпотеза. Теорія і її структура.

У наук. пізнанні розрізняють два рівні: емпіричний та теоретичний. На еміпричному рівні здійснюється спостереження об'єктів, фіксуються факти, проводяться експерименти, встановлюються емпіричні співвідношення та закономірні зв'язки між окремими явищами. На теоретичному - створюються системи знань, теорій, у яких розкриваються загальні та необхідні зв'язки, формулюються закони в їх системній єдності та цілісності.

На емпіричному рівні наукового пізнання об'єкт відображається з боку його зовнішніх зв'язків і проявів, які доступні, в основному, живому спогляданню. Логічною формою вираження знання емпіричного рівня є система суджень та умовиводів, за допомогою яких формулюються закони, що відображають взаємозв'язки та взаємодії явищ дійсності в їхній безпосередній даності. Практичне застосування знання одерджаного на емпіричному рівні, обмежене, а щодо розвитку науковго знання в цілому, то воно є початковим, вихідним для побудови теоретичного знання. На еміпричному рівні основний зміст знання одержується, як правило, з безпосереднього досвіду, з наукового експерименту. Раціональним тут є насасмперед форма знання та поняття, що становлять мову науки, в якій виражені результати даного рівня наук. пізнання. На емпіричному рівні осягаються лише явища, а не сутність, тому практичне застосування цього знання часто призводить до помилок.

На теоретичному рівні наукового пізнання об'єкт відображається з боку його внутрішніх зв'язків та закономірностей, які осягаються шляхом раціональної обробки даних емпіричного пізнання, а суб'єкт за допомогою мислення виходить за межі того, що дається в безпосередньому досвіді, і здійснює перехід до нового знання, не звертаючись до чуттєвого досвіду.

Таким чином, емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання відрізняються: а) головною пізнавальною функцією емпіричного рівня є описова характеристика явищ, теоретичного - пояснення їх; б) характером і типом одержання наукових результатів (результатом емпіричного рівня є наукові факти, певна сумативність знань, сукупність емпіричних узагальнень. На теоретичному рівні знання фіксуються у формі сутнісних законів, теорій, теоретичних систем); методами одержання знань. Основними методами емпіричного рівня є спостереження, опис, вимірювання, експеримент; теоретичного ж рівня - ідеалізація, єдність логічного і історичного, сходження від абстрактного до конкретного.

Форми наукового пізнання:

Ідея - це форма наук. пізнання, яка відображає зв'язки, закономірності дійсності і спрямована на її перетворення, а також поєднує істинне знання про дійсність і суб'єктивну мету її перетворення. Функції ідеї: підсумування досвіду попереднього розвитку знання; синтезування знання в цілісну систему; спрямування пошуку шляхів вирішення проблем.

Проблема - це форма і засіб наук. пізнання, що є єдністю двох змістовних елементів: знання про незнання і передбачення можливості наукового відкриття. Проблема - це етап зародження нових знань, що має активний пошуковий характер, і в якому істинне переплітається з неістинним, об'єктивний зміст не віддільний від суб'єктивного.

За допомогою гіпотези формується один з можливих варіантів вирішення проблеми, істинність якої ще не встановлена і недоведена. Гіпотеза є формою розвитку наук. пізнання, засобом переходу від невідомого до відомого, від незнання до знання, від неповного, неточного знання до більш повного, точного.

На основі трьох зазначених форм наук. пізнання в їхній діалектичній єдності формується наукова концепція, яка обгрунтовує основну ідею теорії. Концепція - це форма та засіб наукового пізнання, яке є способом розуміння, пояснення, тлумачення основної ідеї теорії. Теорія - це найбільш адекватана форма наукового пізнання, система достовірних, конкретних знань про дійсність, яка має логічну структуру і дає цілісне уявлення про закономірності та суттєві характеристики об'єкта. Розвиток пізнання відбувається на двох рівнях - емпіричному і теоретичному, що відповідає руху мислення від знання явищ до знання сутності. Явища - це окремі відношення предметів, їх зовнішнє буття. Сутність - основа відношень, зв'язків предмету, його внутрішній зміст. Емпіричне знання є відображення явищ, окремих відношень, безпосередніх зв'язків предмету. Одиниця емпіричного знання - факт. Теоретичне знання є відображенням сутності, на основі якої поячснюються рінозноманітні явища. Основним елементом теоретичного знання є теорія як форма логічного мислення, в якій найбільш повно реалізуються знання про предмет.