63. Логіка, методологія і методи наукового пізнання.

Логіка – це наука про загально-значимі форми та засоби думки, необхідні для раціонального пізнання. До загально-значимих форм думки належать поняття, судження, умовиводи, а до загально-значимих засобів думки – принципи утворення правил, суджень, закони. Представляючи загальні підстави для коректності думки (в ході роздумів, висновків, доказування) логіка є наукою про мислення – і як метод аналізу дедуктивних та індуктивних процесів мислення, і як метод мислення, що досягає істини. наука пред’являє до логіки суворі вимоги (щодо точної постановки та формулювання наукових задач і пошуку можливих шляхів їх вирішення. Пропонуючи строгі методи аналізу певних аспектів реальних процесів роздумів, логічні теорії одночасно сприяють і об’єктивному аналізу стану речей в тій галузі знань, яка відображається у відносних процесах думки.

Певна система методів та форм, засобів та видів пізнання становить наукову методологію. Під методологією розуміють вчення, науку про методи наук. пізнання та перетворення дійсності.

На емпіричному рівні застосовуються такі методи, як спостереження, вимірювання, експеримент, моделювання. Спостереження - це певна система фіксування та реєстрації властивостей і зв'язків досліджуваного об'єкта в природних умовах або в умовах експерименту. Спостереження полягає у цілеспрямованому сприйманні предметів дійсності для одержання безпосередніх чуттєвих даних про об'єкт пізнання. Метод вимірювання являє собою певну систему фіксації та реєстрації кількісних характеристик досліджуваного об'єкта за допомогою різноманітних вимірювальних приладів та апаратів. Функції методу: а) фіксація кількіснизх характеристик об'єкта; б) класифікація та порівняння результатів вимірювання. Експеримент - це метод емпіричного рівня наукового пізнання, коли явища вивчаються за допомогою штучно створених умов. Експеримент широко застосовується не лише в природничих науках, а у соціальній практиці, де він відіграє значну роль у пізнанні та управлінні суспільними процесами.

Є ще так звані загальнонаукові методи: аналіз і синтез, індукція і дедукція, абстрагування, узагальнення, моделювання, ідеалізація. Аналіз - розчленування предмета на складові частини (сторони, ознаки) з метою всебічного вивчення. Синтез - це об'єднання раніше виділених частин (сторін, ознак) предмета в єдине ціле. Абстрагування - метод відволікання від деяких властивостей та відношень об'єкта і одночасно зосередження основної уваги на тих властивостях та, які є безпосереднім предметом наук. дослідження. Узагальнення - фіксуються загальні ознаки та властивості певного класу об'єктів та здійснюється перехід від одиничного ло особливого та загального. Ідеалізація пов'язана з мисленним експериментом, це спосіб логічного моделювання, завдяки якому створюються ідеалізовані об'єкти.

До методів теоретичного рівня належать: аксіоматичний, гіпотетико-дедуктивний, метод сходження від абстрактного до конкретного та єдності логічного й історичного. Аксіоматичний метод -це метод теор. дослідження та побудови наук. теорії, за яким деякі її твердження приймаються як вихідні аксіоми, а всі інші положення виводять з них шляхом міркування за певними логічними правилами. Гіпотетико-дедуктивний -метод наукового дослідження, який полягає у висуванні гіпотез про причини досліджуваних явищ і у виведенні з цих гіпотез висновків шляхом дедукції. Етапи цього методу: 1)знайомство з емпіричним матеріалом, який потрібно пояснити за допомогою вже діючих у науці законів та теорій; 2) різні припущення про причини досліджуваних явищ і 3) визначення ступеня серйозності припущення та відбору із множини припущень найбільш ймовірного. Історичний метод передбачає розгляд об'єктивного процесу розвитку об'єкта, реальної його історії з усіма її поворотам. Логічний метод - це спосіб, за допомогою якого мислення відтворює реальний іст. процес у його теоретичній формі, в системі понять. За допомогою логічного методу відображаються основні етапи іст. розвитку о'єкта.

Однією з найбільш актуальних проблем сучасного етапу розвитку логіки та методології науки є питання про необхідність виділення поряд з емпіричним та теоретичним рівнями наук. пізнання ще одного відносно самостійного рівня - метатеоретичного (стиль мислення), який є передумовою самої теоретичної діяльності в науці. Під стилем розуміємо сукупність принципів, які на конкретному іст. етапі розвитку науки задають певний спосіб теоретичної діяльності для пояснення тих чи інших явищ.