logo
філософія канд

49. Академічна філософія в Україні кінця хіх – поч. Хх ст. О. Потебня.

Орест Новицький порівнює філософію і релігію, які вважає виявом людського духу. Зміст філософського знання закладений в глибині людського духу, розум допомагає виявити цей дух тому він є основним у пізнанні. Філософію розглядає як науку наук. Історія людства це вияв абсолютного духу який розвивається за своїми законами, весь народ є рушієм історії.

Сильвестр Гогоцький досліджує історію філософії критикує Гегеля за абсолютизм мислення виділяє три ступені пізнання: чуттєва свідомість, виявляюча свідомість і мисляча свідомість. В суспільстві виявляється дія двох начал: рух вперед, змінюваність руйнація і незмінюване духовне начало, дух народу. Обгрутовував ідею нац філософії.

Володимир Лесевич є представником позитивізму. Філософія є єдиною наукою, бо узагальнює всю сукупність знань конкретних наук і тому є завершенням окремих наук.

Сергій Подолинський розглядав людське суспільство та працю в ньому. Суспільство може концентрувати або витрачати. Праця це трансформація сонячної енергії. Капіталістичний лад приводить до розпорошення енергії. Треба перейти до соціалізму і тоді громада буде концентрувати енергію.

Загальна спрямованість досліджень О.Потебні про походження мови, взаємозв'язок мови і мислення мали значне філософське звучання, змістовну осмисленість і вимагали пошуку відповіді на питання, пов'язані з переробкою чуттєвого досвіду людини діяльністю її свідомості. При розгляді цих питань його не задовольняли як побудови німецької класичної філософії, так і гносеологія метафізичного матеріалізму. Уже в ранніх працях він піддає критиці суб'єктивний і об'єктивний ідеалізм за те, що перший приймає предмети і явища природи за втілення їх ідей, а другий заперечує об'єктивне існування світу. Визнаючи, слідом за Кантом і Гегелем, ідею творчої активності суб'єкта пізнання, Потебня не сприймає також метафізичного та вульгарного матеріалізму, які розглядали пізнавальний образ лише як механічну копію, фотографію дійсності. На основі досягнень сучасної йому науки він стає на шлях визнання первинності матерії і вторинності свідомості, стверджуючи, що якість предметів, їх властивості не можуть існувати в окремій ідеальній сутності від самих предметів. Визнаючи детермінізм (всезагальний універсальний зв'язок предметів і явищ світу), Потебня вказує на об'єктивність причинне-наслідкових зв'язків та відносин, на те, що матерія містить причину в самій собі, де мислення ідеальне є властивістю матерії.

Основою пізнання є чуттєвий досвід, джерелом якого виступає об'єктивна реальність. Однак, на думку Потебні, чуттєве сприйняття хоча і є основою пізнання, воно ще не дає нам знання субстанції, якості і дії, загального і необхідного, того, що становить фундамент науки. Це стає можливим завдяки наявності у людському мисленні раціональних форм пізнання.