logo
філософія канд

22. Соціально-філософська і політична доктрина н.Макіавеллі. Гуманістичний ідеал справедливого суспільства т.Мора та т.Кампанелли.

Ніколо Макіавеллі ("Монарх"). Перший ідеолог буржуазії. Його думки: 1) головний мотив поведінки людей є майновий приватновласницький інтерес; 2) природність егоїзму і індивідуалізму як норми моралі; 3) відкинув теоретичні концепції держави (ідея світської держави), яка має керуватися законом а не приписами церкви - правова держава; 4) обгрунтував думку про те, що головне в політиці утвердження могутності держави, а для цього просвітитель повинен мати в собі лева і лисицю (різні засоби годяться для управління держави). Серед різноманітних стимулів людської діяльності найпотужнішим є, за Макіавеллі, інтерес. Останній виявляє себе досить різноманітно, але провідними інтересами виступають прагнення збереження і примноження майна. Саме цю ідею виражають слова Макіавеллі, що їх чи не найчастіше цитують, коли говорять про його погляди: "Людина швидше простить смерть батька, ніж втрату майна".

Томас Мор у творі "Золота книга про найкращий лад і про новий острів Утопія" показав що на цьому острові всі жителі працюють, держава піклується про освіту і виховання всіх громадян, тут панує суспільна власність, рівність (насамперед у розподілі благ і споживання), обов'язковість праці, віротерпимість тощо. Утопійці живуть в умовах демократичного управління. Великого значення надається всебічному розвитку людини, поєднанню теоретичної освіти та праці. Таким чином, Т.Мор виступив одним з перших прихильників соціалістичної організації суспільного організму. Змалювання соціалізму як лише суспільного ідеалу, без обгрунтування реальних шляхів його досягнення, згодом стали називати "утопічним соціалізмом".

Томазо Кампанелла (1568-1639) іт. письменник виступав за республіканський лад. У творі "Місто Сонця" виклав основи ідеального суспільства, у якому відсутня приватна власність, всезагальна праця гарантує достаток усього суспільства, але існує чітка регламентація побуту. Влада жреців носить теократичний характер. Усі діти дошкільного віку виховуються у спеціальних групах під керівництвом нянь-виховательок, а потім у школах вивчають науки рідною мовою, займаються гімнастичними вправами (ігри, біг, метання диска), працюють у майстернях, в полі, на городі, ознайомлюються із землеробством і тваринництвом. Навчання має бути таким, щоб із школи не виходили "дармоїди і злодії".