60. Суспільна та індивідуальна свідомість. Форми суспільної свідомості.

Свідомість, як уся сукупність духовної творчості людей, є єдністю індивідуальної і суспільної свідомості. Індивідуальна свідомість - це духовний світ кожної особистості. Людина як суспільна істота бачить світ скрізь призму певного соціуму - суспільства, нації, класу, епохи в цілому. В індивідуальній свідомості, відбиваються суспільні ідеї, цілі, ідеали, знання, вірування, що народжуються та існують в соціальному середовищі. Свідомість є відображенням суспільного буття індивіда, вона завжди виявляється в суспільній формі. В одному випадку людина відображає світ і усвідомлює своє буття в формі міфологічної свідомості, в іншому - філософської, наукової, у третьому - художньої, релігійної тощо. Свідомості як такої без конкретної суспільної форми, просто не існує.

Суспільна свідомість і є існуванням свідомості у суспільній формі, у вигляді певного сукупного результату людської діяльності, у формі спільного надбання, здобутку суспільства. Суспільна свідомість не є простою сукупністю індивідуальних свідомостей. Особливістю суспільної свідомості є те, що вона пронизуючи індивідуальну свідомість, оформлюючи її, набуває об'єктивної, незалежної від індивідів та їх свідомості форми існування. Вона втілюється в різноманітні об'єктивні форми духовної культури людства - в мову, в науку, філософію, мистецтво, мораль, право, релігію. Всі ці елементи духовного світу людини існують відносно незалежно від індивідуальної свідомості і супільного буття, вони відносно самостійно, мають власні особливості розвитку, успадковуються, передаються, від покоління до покоління. Кожний індивід формує свою свідомість через освоєння суспільної свідомості.

У своєму розвитку індивідуальна і суспільна свідомість опосередковують одна одну: кожний індивід розвиває свою свідомість через творче осягнення духовних здобутків минулих поколінь і сучасності, а розвиток духовності людства здійснюється через індивідуальні досягнення.

За пізнавальними можливостями і особливостями відображення суспілього буття виділяють рівні сусіпльної свідомості -емпіричний (буденна свідомість) і теоретичний теоретично оформлена сукупність ідей, полглядів, переконань, що узагальнюють досвід практичного життя і буденної свідомості, відрізняються послідовністю, логічністю).

Отже можна зробити певні висновки щодо закономірностей і особливих рис свідомості:

- свідомість є вищою формою відображення дійсності і способом ідеального відношення до світу: її особливості і закономірності обумовлені суспільно-практичним і культурно-історичним способом людського існування;

- свідомість існує в двох формах ідеальної діяльності - теоретичній (пізнавальній) і духовно-практичній (ціннісній);

- свідомість існує в єдності індивідуальної і суспільної форм;

- свідомість опосередкована мовою, яка є засобом пізнання і спілкування.

61. Пізнання як процес ідеального освоєння дійсності. Суб'єкт і об'єкт пізнання. Форми пізнавальної діяльності.

Пізнання - це процес взаємодії об'єкта і суб'єкта, сутністю якого є перетворення предметного змісту у зміст мислення (отримання знань), а кінцевою метою - досягнення істини. Предмет теорії пізнання-знання в цілому, яке служить людству в його практичній діяльності.

Умовою і об'єктивною основою пізнання є суспільно-практична діяльність. Теоретико-пізнавальна функція практики полягає в тому, що вона служить основою пізнання (дає матеріал пізнанню, визначає характер його засобів, рівень і особливості відображення дійсності, обумовлює формування об'єкта і суб'єкта), його метою, а також критерієм істинності знань. Практика не лише породжує пізнавальні здібності людей, але й створює ту соціальну атмосферу, що сприяє отриманню знань, їх накопиченнню, забезпечує передачу їх наступним поколінням.

Процес пізнання є відображення об'єктивної дійсності в людській свідомості. Але об'єктивна реальність, природа, матерія, не тотожні об'єкту, предмету пізнання. Об'єкт - це лише частина об'єктивної реальності, лише той фрагмент.який включений в людську діяльність і пізнання. Об'єктивна реальність існує незалежно від людини, суб'єкту. Проте у якості об'єкта вона знаходиться в єдності, у взаємозв'язку з суб'єктом. Таким чином, об'єкт - це те, що виділено суб'єктом з об'єктивного взаємозв'язку природи і суспільства, це те, на що спрямована людська діяльність. "Суб'єкт" у загальному розумінні - це той, хто діє, впливає на об'єкт. Людина не є суб'єктом сама по собі. Вона ста і усвідомлює себе суб'єктом тільки в процесі предметної діяльності і спілкування. Під суб'єктом потрібно розуміти людину як історичну істоту.

Форми пізнання - чуттєва та раціональна.

Чуттєва сторона пізнання є єдністю відчуття, сприйняття і уявлення. Відчуття - це відображення за допомогою органів чуття окремих властивостей, певних сторін речей. Сприйняття - це синтетичний ккомплекс різного роду відчуттів, що дає можливість створення єдиного образу предмета, отримання інформації про об'єкт в його цілісності. Уявлення - це образ речі чи явища, що виникає на основі минулого чуттєвого досвіду. Ідеальні чуттєві образи - це завжди поєднання минулого і наявного чуттєвого досвіду.

Раціональне пізнання здійснюється у формах понять, суджень і умовиводів. Акт пізнання - це завжди єдність чуттєвої і раціональної його форм. Чуттєве пізнання здійснює безпосередній з'язок з об'єктом, раціональне - відображує загальні, істотні властивості предметів і явищ, які не доступні чуттєвому пізнанню. Своєрідною формою єдності чуттєвого і раціонального знання є інтуїція.