35. Неокласичні філософські вчення хіх ст. "Філософія життя". Психоаналіз з.Фрейда.
Особливості: 1. некласична філософія – це наявність багатьох філософських напрямків (плюралізм); 2. Відхід від класичних принципів філософії (віра в розум). Приходить на зміну раціоналізму ірраціоналізм; 3. Епігонський (нетворчий) характер філософії. Некласична філософія не спроможна висунути принципово нові філософські концепції, вона лише коментує класиків філоофії з позиції нових знань; 4. Переважають гуманістичні, екзистенціальні тенденції у філософії.
Власне нетворчий характер виявлено у неогегеліанстві – це напрям, який склався в кінці ХІХ ст. в Західній Європі. Вони намагались осучаснити філософську систему Гегеля через призму гуманістичних тенденцій. Зокрема вчення про “абсоютний дух” Гегеля розробляв Бредлі Мак-Таггерт. Мак-Таггерт акцентує, що основне не боротьба протилежностей, а синтез (єдність) протилежностей. Вони намагались поєднати гегелівський абсолютний дух з людським духом. Неогегеліанець Олдр Кожев твердив, що діалектика є лише в історії, а в природі її нема. Другий напрям неокантіанство, яке поставило за мету захист та збереження принципів класичної нім.філос. Трактування філософії виключно як критики пізнання, відмова від онтології, склалася неокантіантами ще у Німеччині в 60 рр. ХІХ ст. і розвивалось двома школами: Марбурзькою – Коген, Кассірер та Френбурзька – Віндельбандт, Ріккерт, в Україні – Челпанов.
“Філософія життя”- це вираз гуманістичних ідей, це філософський напрям, який склався у Німеччині та Франції. Представники Фрідріх Ніцше, Дільтей, Зімель, Шпенглер, Бергсон. “Філософія життя” виникла як опозиція до класичного раціоналізму і як реакція на кризу механічного природознавства. Спирається на традиції німецького романтизму. “Філософія життя” звернулась до житя як первинної реальності, цілісного органічного процесу, який передує розділеню матерії і духу, буття і свідомості. Саме поняття життя трактується в 3 основних аспектах: 1. В біологічно-натуралістичному аспекті (Ніцше виходив з того, що людина є найслабший і найнезах. Біологічний вид і позбавлена вітальних (житєвих) засобів від природи (хутровий покрив як у тварин). Тому людина приречена до творення цих вітальних засобів, вона змушена прагнути до володарювання засобами життя (“воля до влади”) не лише в політ.розумінні, але і над обставинами особистого життя. Звідси його культ надлюдини. Висловлює такі ідеї: 1.ціність життя в нього збігається в волею до влади. 2. Існує природня нерівність людей, яка зумовлена прагненням до влади звідси 3. Висновок: сильна людина, природжений аристократ є абсолютно вільним і незв’язаний ніякими правилами і заборонами Праця “Так говорив Заратустра”. 2. Тлумачення життя в космологічному плані (Бергсон) Життя якась космічна сила, життєвий порив, суть якого в безперервному творенні себе і нових форм. Людина в нього трактується як творча істота.3. в культурно-історичному плані розглядали Дільтей, Зімель, Шпенглер. Життя трактується як історичний досвід духовної культури. Шпенглер писав, що життя – це доля (замкнутий цикл, виникає катастрофа і тому одні культури замінюють інші). Виділяючи 8 культур, вважає, що цивілізація - це занепад. “Філософське життя – це ірраціональна концепція розвитку як бунт проти розуму, в основу ставить волю (світова воля як у Шопенгауера) і воля до влади (Ніцше). Розуміння життя як іраціональне зумовило і своєрідну гносеологію. Особливістю є те, що засобами пояснення стали твори мистецтва, музики, а не філософія. З’являється герменевтика.
Філософське значення має психоаналіз Фрейда. Психіка розглядається ним як дещо самостійне, існуюче паралельно до матеріальних процесів і кероване особливими, вічними психічними силами, що лежать за межами свідомості. Над душою людини панують, як рок, незмінні психічні конфлікти несвідомих прагнень до насолоди (лібідо) з принципом “реальності”, до якого пристосовується реальність. Всі психічні стани, всі дії людини, а згодом і всі історичні події та суспільні явища Фрейд піддає психоаналізу., тобто тлумачить як прояв несвідомих і, перш за все сексуальних, потягів. Конфлікти в глибині психіки індивідів стають у Фрейда причиною і змістом моралі, мистецтва, науки, релігії, держави, права, воєн тощо.
До Фрейда вважали, що всі психічні захворювання мали зовнішній характер. Фрейд вважав, що саме конфлікт між свідомим і несвідомим стає причиною багатьох неврозів. Цей конфлікт вирішується не завжди легко. Основою психічного життя, за Фрейдом, є "Воно" - неусвідомлена сукупність несвідомих потягів, інстинктів, найважливішим серед яких є інстинкт життя, та інстинкт смерті. За Фрейдом усвідомлюються лише окремі моменти психічного життя, пов'язані з необхідністю пристосування до умов існування.
- 1. Світогляд та його структура. Історичні типи світогляду. Філософія як світоглядне знання.
- 2. Сучасні уявлення про філософію, її особливості у порівнянні з міфологією, релігією, мистецтвом і наукою.
- 3. Природа філософських проблем, їх зв'язок з фундаментальними питаннями людського буття. Людиновимірна сутність філософії.
- 4. Предмет філософії. Відношення "людина-світ" як предметне поле філософії.
- 5. Філософія і філософування. "Софійний" та "епістемний" способи філософування.
- 6. Головні функції філософії. Філософія і наука.
- 7. Передумови і джерела генезису філософії. Концепції походження філософії.
- 8. Загально-людське і національно-особливе в філософії.
- 10. Філософія стародавнього Китаю. Вчення Конфуція про людину та її виховання. Даосизм про начала буття та ідеал мудрості.
- 13. Концепція буття (“теорія ідей”) Платона. Проблеми душі. Теорія пізнання. Вчення про ерос.
- 14. Трактовка буття Арістотелем. Поняття сутності, матерії і форми. Вчення про першооснови (причини) буття (за працею "Метафізика").
- 15. Проблема людини в античній філософії (Протагор, Горгій, Сократ).
- 16. Філософія епохи еллінізму. Епікуреїзм, стоїцизм, скептицизм.
- 17. Філософія Стародавнього Риму. Тіт Лукрецій Кар. Неоплатонізм.
- 19. Філософсько-теологічна система Фоми Аквінського.
- 20. Основні риси філософії Відродження. Антропоцентризм філософського мислення.
- 21. Натурфілософія Відродження. Природничо-наукова думка. Пантеїзм (л. Да Вінчі, м.Коперник, Дж. Бруно).
- 22. Соціально-філософська і політична доктрина н.Макіавеллі. Гуманістичний ідеал справедливого суспільства т.Мора та т.Кампанелли.
- 23. Особливості розвитку філософії Нового Часу (хvіі- хvііі ст.) у Європі. Формування нової парадигми філософування.
- 24. Натуралістична антропологія ф.Бекона, розробка нової моделі науки, емпіричного методу і розуміння причин помилок у пізнанні (за працею "Новий Органон").
- 25. Раціоналізм Декарта (за працею “Начала філософії”).
- 26. Вчення Спінози про субстанцію (за працею "Етика").
- 27. Суб'єктивно-ідеалістичні теорії хvііі ст. Дж. Берклі, д.Юм. Монадологія в.Лейбніца.
- 26. Філософія Просвітництва в Європі. Французький матеріалізм хvііі ст.
- 27. Діяльно-творча основа буття у філософії й. Фіхте. Філософія тотожності в. Шеллінга.
- 28. Філософія і.Канта. "Коперніканський переворот" в теорії пізнання. Природа і свобода. Теоретичний та практичний розум.
- 29. Філософська система і метод г.В.Ф. Гегеля.
- 30. Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха.
- 31. Марксиська філософія. Матеріалістичне розуміння історії.
- 32. Російська філософія другої половини хіх- початку хх ст.
- 33. Сучасна антропологічна філософія (м.Шелер, п.Тейяр де Шарден, к.Леві-Строс).
- 34. Філософія екзистенціалізму (м.Хайдеггер, ж.-п.Сартр, а.Камю, к. Ясперс).
- 35. Неокласичні філософські вчення хіх ст. "Філософія життя". Психоаналіз з.Фрейда.
- 36. Сучасна релігійна філософія. Неотомізм. Персоналізм. Тейярдизм.
- 37. Позитивізм і його різновиди.
- 38. Модерн і постмодерн
- 39. Українська національна ментальність і її відображення у філософській думці України. Основні особливості укр. Філософії.
- 40. Філософські ідеї в культурі Київської Русі хі-хііі ст.
- 41. Характер філософських ідей в навчальних курсах Києво-Могилянської академії. Натурфілософські концепції. Проблеми теорії пізнання і логіки. Ідеї гуманізму. Уявлення про людину та її моральний світ.
- 42. Філософська концепція г.Сковороди. Вчення про три світи і дві "натури". Ідеї "сродної праці", "нерівної рівності". Кордоцентризм.
- 43. Романтизм як філософська концепція світобачення. Особливості українського романтизму.
- 44. Українська національна ідея, її витоки та основні напрямки розробки в укр. Філ. Думці.
- 45. "Філософія серця" п. Юркевича.
- 46. Антропоцентризм філософського мислення т.Г.Шевченка.
- 47. Соціально-філософські ідеї Драгоманова.
- 48. Філософсько-соціологічні погляди і.Франка. Філософія української ідеї у його творчості.
- 49. Академічна філософія в Україні кінця хіх – поч. Хх ст. О. Потебня.
- 50. Філософія національного радикалізму в Україні. Концепція національної еліти.
- 51. Розвиток української філософії у діаспорі (д.Чижевський, о.Кульчицький, і.Лисяк-Рудницький та ін.).
- 52. Буття як філософська проблема. Основні форми буття.
- 53. Філософський аспект проблеми походження людини. Концепції антропосоціогенезу (натуралістична, релігійна, трудова). Біологічне та соціальне в людині.
- 55. Життєвий світ як культура. Поняття культури. Культура і цивілізація.
- 56. Суспільство як система, його структура.
- 57. Буття як діяльність. Практика як основа життєдіяльності людини. Структура практики та її функції.
- 58. Духовна діяльність, її особливості. Поняття духовності. Дух і душа.
- 59. Походження та сутність свідомості як філософська проблема. Головні концепції походження свідомості.
- 60. Суспільна та індивідуальна свідомість. Форми суспільної свідомості.
- 62. Структура та динаміка наукового пізнання. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання. Наукова проблема і гіпотеза. Теорія і її структура.
- 63. Логіка, методологія і методи наукового пізнання.
- 64. Проблема істини у філософії. Концепції істини. Проблема об’єктивності істини та її критеріїв. Істина та правда.
- 65. Феномен творчості. Головні концепції творчості в історії філософії. Етапи і структура творчого процесу.
- 66. Діалектика як вчення про розвиток і спосіб філософування. Зміст і різновиди діалектики. Альтернативи діалектики.
- 67. Діалектика як система принципів, законів і категорій.
- 68. Особа і суспільство. "Індивід", "індивідуальність", "особистість". Свобода вибору і необхідність.
- 69. Соціальна сфера і соціальна структура суспільства.
- 70. Політична система, її структурні елементи і функції. Держава.
- 71. Історичні форми спільності людей. Поняття нації.
- 72. Характер законів функціонування та розвитку суспільства. Суспільні закономірності і людська діяльність. Фаталізм і волюнтаризм.
- 73. Суспільне виробництво, його структура. Людина як основа, мета і засіб виробництва.
- 74. Рушійні сили та суб’єкт суспільного розвитку.
- 75. Цінності та їх роль у житті людини і суспільства.
- 76. Проблема спрямованості історичного процесу. Прогрес і його критерії.
- 77. Глобальні проблеми сучасності та головні суспільно-політичні процеси.
- 78. Погляди на майбутнє суспільства. Соціальне прогнозування, його методи та типи.
- 79. Наука як об’єкт філософського дослідження. Етика науки. Свобода наукового пошуку і соціальна відповідальність науковця.
- 80. Особливості методологічного мислення сучасної науки. Стиль мислення та філософія.
- 81. Анатомія науки. Наукові знання і науковий метод, їх структура.
- 82. Основні процедури наукової діяльності. Зв’язок гносеологічного, соціологічного, онтологічного, антропологічного, аксіологічного, методологічного і психологічного аспектів наукового пошуку.
- 83. Загальні принципи та концептуальні засади наукового дослідження, їх філософське підгрунтя.
- 84. Методологічна єдність і багатоманітність сучасної науки. Взаємодія наук як фактор їх розвитку.
- 85. Основні форми наукового пізнання (факт, гіпотеза, закон, теорія, концепція).
- 86. Генезис науки та закономірності її розвитку.
- 87. Основні концепції філософської методології науки (позитивістська, структуралістська, феноменологічна, герменевтична).
- 90. Наукова картина світу і її еволюція.
- 91. Класична, некласична і посткласична науки.
- 96. Функції філософії у науковому пізнанні.