logo search
философия уч

Місце філософії в духовній культурі людства

На думку німецького мислителя М. Гайдеггера, філософія є відповіддю на поклик Буття. Як найвище розумове зусилля, вона є „інтелектуальним героїзмом”, який заперечує вузько утилітарннй підхід до оцінки її корисності, необхідність якої відносна й існує лише стосовно мети. "Істинною ж необхідністю для кожного є завдання бути собою, - вважав X. Ортега-і-Гасет, - для птаха літати, для риби плавати, для розуму – філософствувати”. Останнє - один з найсуттєвіших аспектів людського існування. Аристотель вважав: "Всі науки необхідніші за філософію, проте кращої за неї, більш необхідної для людини, не існує”. Платон у період найвищого розквіту своєї творчості визначає філософію як „науку людей вільних”. Як форма певного відношення до дійсності філософія допомагає долати духовну пустоту, стає важливим фактором об'єднання людства зі світом природи.

Становлення філософського знання - це завжди внутрішній духовний акт, який опосередковує інші дії, внаслідок чого з'являється нова реальність. Творення - завжди відточена „інтелектуальна мужність”. "Людина народжується двічі: перший раз фізично, другий - духовно, в процесі філософування”, зазначав Г. Гегель.

Важливе значення має практично діяльна функція філософії, яка забезпечує їй активно-перетворювальну роль, наприклад, у постановці та визначенні цілей життєдіяльності. Змінити світ, вважає Рассел, можна краще і правильніше всього шляхом духовно-морального удосконалення і самовдосконалення. Наука не займається питаннями добра або зла, вона не може пояснити цілей, яких ми прагнемо, або виправдати етичні принципи, яких дотримуємося. Тільки філософія може, повинна і здатна це зробити. Цінність принципів відносна і залежить від світогляду людини. У суспільстві відчуження людина часто не знає точно, чого вона хоче, хоча вірить, що знає, що таке добро і зло, істина і хибна думка. Тому для особистості краще всього діяти, спираючись на свою думку і волю, які формує філософія. Умова тут одна для всіх: не зазіхай на свободу інших. Отже, свобода думки - найвеличніше досягнення „історичних справ філософії”.

Роль філософії М. Бердяєв визначав як прагнення не тільки пізнати світ, але й змінити його, удосконалити. "Інакше й бути не може, якщо філософія є насамперед вченням про сенс людського існування, про людську долю. Філософія завжди претендувала бути не тільки любов'ю до мудрості, але й мудрістю. І відмова від мудрості є відмовою від філософії, заміною її наукою. Філософом є насамперед той, хто пізнає, але його пізнання цілісне, воно охоплює всі сторони людської сутності і людського існування, воно неминуче вказує на шляхи реалізації сенсу життя”, - писав мислитель.

Призначення філософії обумовлене її змістом. Вона служить: