Функції філософії в суспільстві

Предмет і специфіку філософії неможливо достатньо повно розкрити без з'ясування питання щодо її функцій, їх різноманітність надає культурі мислення життєву глибину, внутрішню зосередженість, що дозволяє філософському знанню бути засобом вироблення ціннісних орієнтацій, об'єднання глобальних і кінцевих цілей, які спонукають людину. Те, що дає змогу філософії бути явищем, яке завжди витримує численні соціальні, інтелектуальні випробування і навантаження, полягає в належності до простору, де абсолютне „як повинно бути” виявляється раніше визначеною метою і тому дійсною цінністю. Специфічна роль філософії, її принципово плідний, творчий характер щодо компонентів культури виявляється в евристичних функціях.

Аналітична функція: виявляє помежові основи (змістовні обґрунтування), які складають умови можливості всіх видів теоретичного і практичного досвіду.

Рефлексивна функція: перетворення прихованих допущень у предмет спеціалізованого дослідження; пояснення загальних ідей, прагнень, ініціатив, які обумовлюють унікальні (культурні) або універсальні (цивілізаційні) принципи, форми організації і реалізації суспільно-історичної діяльності.

Онтологічна функція: введення фундаментальних гіпотез існування, визначення схем побудови дійсності, тобто „переведення” формалізму теорії у дійсність.

Гносеологічна функція; розроблення, оцінювання припущень пізнавального процесу. Чи є знання систематизацією суб'єктивного досвіду, чи фіксує закономірні зв'язки світу? Аналізом цих проблем вчених змушують займатися труднощі їх науки.

Інтегративна функція: системне узагальнення і понятійна реконструкція різноманітності соціальної практики, багатства культури. Фокусуючи конкретні цінності з наступним розгортанням з них проектів світу (центрування „космосу” вичленує космізм, „Бога” - теїзм, „людини” - гуманізм, „волі” - волюнтаризм тощо), філософія узгоджує в межах цих проектів усі типи відношення людини до дійсності: теоретичні і практичні, пізнавальні і ціннісні, соціальні та екзистенціальні. Подібне узгодження - не еклектика, а єдина умова створення універсальних сценаріїв життя, варіантів світорозуміння і світоперетворення. що мають всезагальні значення і цінності.

Світоглядна функція: пов'язана з абстрактно-теоретичним, понятійним поясненням світу на відміну від усіх інших типів та рівнів світогляду.

Методологічна функція: полягає в тому, що філософія виступає як загальне вчення про метод і як сукупність найбільш загальних методів пізнання й освоєння дійсності людиною.

Прогностична функція: в ній формуються гіпотези про загальні тенденції розвитку буття і свідомості, людини і суспільства. Ступінь вірогідності прогнозу буде тим вищим, чим більше філософія спирається на науку.

Критична функція: поширюється не тільки на інші дисципліни, але і на саму філософію. Античний принцип „піддавай все сумніву” свідчить про важливість критичного підходу, наявність певної частки скепсису стосовно існуючого знання та соціокультурних цінностей. Позитивне значення та антидогматичну роль виконує конструктивна критика. Вона ґрунтується на діалектичному запереченні, а не на абстрактному нігілізмі.

Аксіологічна функція: (від грец. ахіоs - цінний) дає можливість визначити соціальні, моральні, ідеологічні, естетичні та інші цінності, особливо в перехідні періоди суспільного розвитку, коли виникає проблема вибору шляхів розвитку і постає питання, що відкинути, а що зберегти зі старих цінностей.

Соціальна функція є досить багатоплановою і охоплює різні аспекти суспільного життя: філософія покликана пояснити соціальне буття і сприяти його матеріальній та духовній зміні. Саме філософії належить прерогатива в розробці всеохоплюючих концепцій інтеграції і консолідації людського суспільства, її завдання - допомогти усвідомити та сформувати суспільну мету і спрямувати зусилля на організацію колективних дій щодо їх досягнення. При цьому ступінь життєвості філософської концепції визначається тим, наскільки кожний індивід може її зрозуміти і прийняти.

Гуманістична функція полягає в адаптаційній та житнєстверджу-вальній ролі філософії для кожного індивіда, у сприянні формування гуманістичних цінностей та ідеалів, встановленні позитивного сенсу і мети життя. Вона покликана здійснювати функцію інтелектуальної терапії, яка є особливо важливою в періоди нестабільності в суспільстві, коли людське існування знаходиться в „пограничній ситуації”, на межі буття та небуття, і кожний повинен зробити свій нелегкий вибір.

Усі функції філософії діалектично взаємопов'язані, кожна з них передбачає інші, так чи інакше включаючи їх у себе. Тим самим, філософія постає як цілісна система, виступаючи як загальна методологія пізнання і освоєння світу. Поряд з цим вона є особливою теорією, що має свої категорії, закони і принципи дослідження.