Філософська проблематика та основні риси філософії Нового часу.
Антитеза людини-творця і людини-віруючої, що виникла в культурі Відродження, вирішується в XVII ст. в образі людини, яка пізнає. Так відкривається філософія Нового часу. Культ пізнання охоплює всю Європу. Причому пізнання трактується насамперед як теоретичне пізнання — раціональне пізнання, що послуговується логікою та ґрунтується на експерименті.
Проте розв'язання суперечності віри і творчості в теоретичному пізнанні може бути лише відносним. Видаючи себе за абсолютне, воно спрощує розуміння людської сутності. Новий час гносеологізує людську сутність — зводить її до пізнання.
ХVІІ ст. — епоха великих географічних відкриттів і буржуазних революцій — звела на престол нову царицю - науку. З часів Ньютона віра в її всемогутність починає набувати рис нової магії. Еталоном епохи стала найбільш строга і досконала наука — математика: було заявлено, що наука досягає досконалості лише тоді, коли їй вдається скористатися математикою. Не випадково і свої філософські системи мислителі намагаються будувати на зразок геометрії.
Але що прокладає дорогу до істини? Звісно, досягти її неможливо, не маючи бездоганного методу. У філософії Нового часу проблема методу стає основною. Що найплідніше: йти від часткового до загального (індукція) чи, навпаки, від загального до часткового (дедукція)? Що є критерієм істинності — експеримент чи внутрішньо необхідна логіка? На що потрібно спиратися, пізнаючи світ: на розум чи на відчуття? Залежить розум від чуттєвих сприйняттів чи, навпаки — сприйняття визначається розумом? Так визріває характерна для всієї епохи суперечка емпіризму і раціоналізму.
І нарешті, які перспективи пізнавальних зусиль людини: чи піддається світ цілком і остаточно нашим пізнавальним зусиллям? Що ліпше: скептицизм чи пізнавальний оптимізм?
Головним же серед пізнавальних питань є, безперечно, питання про субстанцію (тобто про першооснову і першопричину всього існуючого): єдина вона чи подвійна, або ж існує багато субстанцій? Відповідно до того чи іншого розв'язання цього питання у філософії Нового часу склалися три принципові позиції: монізм, дуалізм і плюралізм.
Який же узагальнений портрет тієї епохи? XVII ст. супроводжувалося зростанням почуття особистості, зростанням ініціативи і поглибленням індивідуалізму. Уже в епоху Відродження Джованні Піко делла Мірандолла заявив, що Бог дозволив людині безмежно виявляти свою ініціативу, відпливати в далекі мандрівки і стати тим, ким вона хоче бути. Людина Нового часу підхопила побажання епохи Відродження, але все ж таки опинилася на роздоріжжі: як розв'язати протиріччя, яке полягає в тому, що, з одного боку, людина вільна і рівна з Богом, а з іншого — вона лише маленька ланка у величному механізмі природи, що невблаганний і не чує людей.
До цього протиріччя додавалася ще одна стара проблема — як знайти своє місце в умовах ломки старих відносин і формування нових, незвичних? Як жити в "нелюдському" світі глибоких соціальних протиріч?
Говорячи про основні риси філософії Нового часу, можна виділити: гносеологізм, деїзм, механіцизм
. Що несли із собою ці настанови?
1. Гносеологізм характеризує той культ пізнання й абсолютизації науки, про який йшлося вище. Гносеологізм можна визначити як світоглядну настанову, яка виходить із того, що теоретичне пізнання є вищим виявленням духовності і сенсом життя людини. Саме гносеологізм виступає основною рисою філософії Нового часу, визначаючи інші.
2. Деїзм вказує на ті зміни, що відбулися у ставленні людини до Бога. Поки що це лише відоме обмеження ідеї Бога, але в ньому вже відчутні ідеї фейєрбахівської і ніцшеанської "переоцінок цінностей".
Усе почалося з того, що філософи Нового часу відчули певне ускладнення, прагнучи поєднати ідею Бога як всемогутнього Творця і Деміурга з уявленнями про внутрішні закономірності природи. Деїзм запропонував варіант так би мовити "Бога і машини": Бог дає світу перший поштовх, а потім усувається від справ, надаючи Всесвіту-машині розвиватися відповідно до природних законів.
Тут необхідно зазначити, що всі мислителі Нового часу і навіть епохи Просвітництва були людьми віруючими. Наприклад, краса і гармонія фізичних формул ще раз переконали Ньютона в існуванні Творця. Але процеси секуляризації і "обезбожнення" (за висловом М. Хайдеггера) свідомості вже почалися: в основі їх лежав невтомний пошук природних і незалежних від Бога закономірностей природи.
3. Механіцизм характеризує спосіб розуміння і природних процесів, і людини, він був властивий Новому часу і полягав у тому, що всі різноманітні форми розвитку світу можуть бути зведені до механічного руху. Якщо світ облаштований раціонально, значить, він схожий на відлагоджений механізм, в якому всі складові елементи діють узгоджено і виконують свою функцію. Адже механіка, завдяки Ньютону, стала законодавицею і засобом опису будь-яких процесів, як стосовно суспільства, так і стосовно людини. Знаменита формула "людина — машина" — це крайнє вираження механіцизму Нового часу.
Обмеженість того розуміння людини бачили вже сучасники: так, шведська королева Кристина, посміхаючись, говорила своєму філософському кумиру Декарту, що в його побудовах все дуже розумно, але їй "ніколи не доводилося бачити, щоб механічний годинник народив маленький годинничок..."
- Передмова
- Основними завданнями вивчення навчальної дисципліни є:
- Методичні рекомендації
- Світоглядний вимір філософії
- Місце філософії в духовній культурі людства
- Функції філософії в суспільстві
- Питання для самоконтролю
- Завдання для самостійної роботи
- Література
- Поняття античної філософії та її загальні особливості
- Зародження та етапи розвитку античної філософії
- Класичний період в розвитку античної філософії
- Пост класичний період в розвитку античної філософії: школи, ідеї, представники
- Питання для самоконтролю
- Завдання для самостійної роботи
- Література:
- Соціокультурні чинники формування філософських парадигм філософії середньовіччя. Теоцентричний характер середньовічної філософії.
- Апологетика і патристика
- Схоластика. Реалізм і номіналізм
- Перехідний характер філософії Відродження
- Основні філософські ідеї філософії Відродження: антропоцентризм, гуманізм, пантеїзм.
- Питання для самоконролю
- Завдання для самостійної роботи
- 1. Розкрийте зміст відомого виразу к.Тертулліана: "Вірую, бо абсурдно". Якої проблеми він стосується.
- Література
- Філософська проблематика та основні риси філософії Нового часу.
- Емпіризм і раціоналізм: ф.Бекон та р.Декарт.
- Вчення про субстанцію б.Спінози
- Монадологія г.Лейбніца.
- Філософські ідеї Просвітництва
- Питання для самоконтролю:
- Завдання для самостійної роботи
- Література
- Передумови формування німецької класичної філософії.
- І.Кант - основоположник німецької класичної філософії
- Метод та система г.В.Ф. Гегеля.
- Суб’єктивна діалектика г.Фихте
- Основні ідеї німецької класичної філософії
- Марксистська філософія
- Питання для самоконтролю
- Завдання для самостійної роботи
- Література
- Становлення української філософії.
- Філософія доби Відродження
- Філософська думка в Києво-Могилянській академії.
- Філософія г.С. Сковороди
- Університетська філософія в Україні.
- Українська філософія другої половини XIX ст.
- Новітня українська філософія.
- Питання для самоконтролю
- Завдання для самостійної роботи
- Література
- Загальна характеристика сучасної світової філософії
- Антропологічно-ірраціоналістична філософія
- Сцієнтично-раціоналістичні філософські школи
- Основні релігійно-філософські вчення сучасності
- Модернізм і постмодернізм
- Питання для самоконтролю
- Завдання для самостійної роботи
- Література
- Філософський зміст категорії буття
- Концепції буття в епоху Нового часу
- Сучасна наука і філософія про рівні та форми буття
- Питання для самоконтролю:
- Завдання для самостійної роботи
- Література
- Поняття пізнання та його види
- Рівні і форми пізнання
- Проблема істини в пізнанні.
- Людина і пізнання. Істина і правда
- Питання для самоконтролю
- Завдання для самостійної роботи
- Література
- Філософська антропологія
- Релігійно-міфологічна антропософія
- Натуралістична (наукова) антропософія
- Філософські проблеми антропогенезу
- Біологічне і соціальне в людині
- Філософія про сенс життя людини, смерть та безсмертя
- Питання для самоконтролю
- Завдання для самостійної роботи
- Література
- Специфіка предмету соціальної філософії
- Основні засади філософського розуміння суспільства. Суспільство як спосіб буття людей
- Суспільне виробництво, його сутність, структура і функції.
- Формаційна та цивілізаційна теоріїї розвитку суспільства
- Питання для самоконтролю:
- Завдання для самостійної роботи
- Література.