8. Загально-людське і національно-особливе в філософії.
Філософія є єдністю загально-людського та національно-особливого. Філософське знання відзначається перш за все нац. характером. Ясно, що немає і не може бути китайської чи японської математики. Але цілком правомірні роздуми про особливості німецької, укр. філософії, оскільки зародження і розвиток філософських ідей здійснюється в конкретних історичних умовах, що мають свій нац. грунт.
Передумова про існування нац. характеру завжди було більш чи менш скритим посиланням як буденної свідомості, так і соц. наук. Укр. філософ Д.Чижевський розвиток філософії розглядав як розвиток духовної історії, де філософія є самоусвідомленням народом своєї культурної самобутності. Доходячи висновку, що саме філософія є репрезентатором світогляду, Чижевський виділив три основні моменти, які характеризують особливості філософії певної національності:
- форму вияву філософських думок;
- метод філософського дослідження;
- будову системи філософії, зокрема становище і роль в системі тих чи інших цінностей. Цінності різноманітні і розповсюдженні нерівномірно серед всіх членів суспільства. Можна виділити такі рівні цінностей: загальнолюдські, загальнонаціональні, соціально-групові і індивідуально-особистісні. Загальнолюдські можуть співпадати з загальносоціальними (цінності життя, любові, добра, істини, краси, свободи, творчості тощо), але можуть і відрізнятися. Напр., в одних суспільствах вищою цінністю може бути дотримання традицій, авторитету роду чи общини, а в іншому - індивідуальне самоутвердження особистості. Загальнолюдські цінності мають конкретно-історичний зміст (розуміння свободи в епоху Середньовіччя).
Костомаров публікує в 1861 році велику статтю, в якій робить спробу проаналізувати основні риси української духовності в порівнянні з російською. Головний висновок, що його доходлить автор, такий: укр. народ має свої власні етнопсихологічні характеристики, які виокремлюють його серед інших народів, зокрема російського:
- у росіян панує загальність над особистістю. Українець цінує вище окрему людину ніж загал;
- росіяни - народи матеріальні, українці ж прагнуть "одухотворити весь світ";
українці дуже люблять природу, землю, тоді як росіяни відносяться до неї байдуже і т. ін.
9. Виникнення і основні риси філософії в стародавній Індії. Ортодоксальні та неортодоксальні систми староіндійської філософії.
Особливості філософування в Індії: 1. Усі філософські системи Індії мають одночасно і релігійний характер, що зберігається і додині. Тому, говорячи про філософські системи Сходу, завжди треба розуміти, що це філософсько-релігійні системи. 2. Релігійний характер філософії Індії випливає з того, що її головною метою було не пізнання світу, а встановлення гармонії людини й світу, зміна світовідношення. Східна філософія не має проблем, відсторонених від людського існування.
На відміну від західної філософії, філософія Індії майже завжди має образно-інтуїтивний характер, художню форму.
Корені індійської філософії: Веди й Упадішади.
Веди (знання) - це збірники гімнів на честь богів. Вони виражають міфологію аріїв, які прийшли у північно-західну Індію в 2 тис. до н.е. і поступово там розселилися.
Основу ведійської міфології складають космогонічні міфи - міфи про походження Всесвіту з початкового хаосу, що трактується як Єдине - ще не розчленований стан світу.
Першолюдина тотожна Всесвіту. Люди, що уособлюють її частини, втрачають цю тотожність. Людина потенційно є мікрокосм, цілий Всесвіт, проте до цілісності макрокосму їй необхідно пройти шляхом духовного розвитку. Саме тоді людина зможе відобразити в собі весь Всесвіт, більше того, його абсолютне і божественне начало.
Ця ідея одержує надалі розвиток в Упадішадах - творах релігійно-філософського характеру, які є трактуванням Вед. Слово упадішад означає - сидіння поруч з учителем для пізнання істини.
Для Упадішад характерним є виділення поруч з поняттям брахмана (абсолютного світового начала) вищої об''єктивної реальності - також поняття атмана ( світового суб'єктивного начала, самосвідомості. Атман в Упанішадах часто ототожнюється з індивідуальним Я людини. Крім цього, якщо брахман є тотожністю мислення і буття, суб'єктивного й об'єктивного, то атман - мислення, відчуженим від буття. Сенс всесвітнього розвитку - в еволюціонуванні атмана до злиття з брахманом. Результатом є досягнення тотожності мислення і буття в житті людини, вознесіння атмана, а також збашачення брахмана самосвідомістю. У збагаченні Абсолюту людською самосвідомістю - вищий сенс людського існування.
Філософські школи, які існували у стародавній Індії, характеризувалися неоднорідністю та різним ставленням до Вед, і залежно від їх ставлення до Вед поділялися на дві групи: 1) ортодоксальні (санкх’я, н’яя, вайшешика, йога, міманса, веданта) — визнавали авторитет Вед; 2) неортодоксальні (джайнізм, буддизм, чарвака-локаята — єдина матеріалістична школа).
Таким чином, специфіка індійської філософії така: 1) носить релігійно-міфологічний характер; 2) відсутнє чітке розмежування людини і світу; 3) центральне питання - гармонізація людського духу (вдосконалення не суспільства, а людини і, насамперед, шляхом її звільнення від страждань); 4) вона майже не зв’язана з наукою; 5) мудрець залишався чужим до чистого знання (цінував те знання, яке вело до блага).
- 1. Світогляд та його структура. Історичні типи світогляду. Філософія як світоглядне знання.
- 2. Сучасні уявлення про філософію, її особливості у порівнянні з міфологією, релігією, мистецтвом і наукою.
- 3. Природа філософських проблем, їх зв'язок з фундаментальними питаннями людського буття. Людиновимірна сутність філософії.
- 4. Предмет філософії. Відношення "людина-світ" як предметне поле філософії.
- 5. Філософія і філософування. "Софійний" та "епістемний" способи філософування.
- 6. Головні функції філософії. Філософія і наука.
- 7. Передумови і джерела генезису філософії. Концепції походження філософії.
- 8. Загально-людське і національно-особливе в філософії.
- 10. Філософія стародавнього Китаю. Вчення Конфуція про людину та її виховання. Даосизм про начала буття та ідеал мудрості.
- 13. Концепція буття (“теорія ідей”) Платона. Проблеми душі. Теорія пізнання. Вчення про ерос.
- 14. Трактовка буття Арістотелем. Поняття сутності, матерії і форми. Вчення про першооснови (причини) буття (за працею "Метафізика").
- 15. Проблема людини в античній філософії (Протагор, Горгій, Сократ).
- 16. Філософія епохи еллінізму. Епікуреїзм, стоїцизм, скептицизм.
- 17. Філософія Стародавнього Риму. Тіт Лукрецій Кар. Неоплатонізм.
- 19. Філософсько-теологічна система Фоми Аквінського.
- 20. Основні риси філософії Відродження. Антропоцентризм філософського мислення.
- 21. Натурфілософія Відродження. Природничо-наукова думка. Пантеїзм (л. Да Вінчі, м.Коперник, Дж. Бруно).
- 22. Соціально-філософська і політична доктрина н.Макіавеллі. Гуманістичний ідеал справедливого суспільства т.Мора та т.Кампанелли.
- 23. Особливості розвитку філософії Нового Часу (хvіі- хvііі ст.) у Європі. Формування нової парадигми філософування.
- 24. Натуралістична антропологія ф.Бекона, розробка нової моделі науки, емпіричного методу і розуміння причин помилок у пізнанні (за працею "Новий Органон").
- 25. Раціоналізм Декарта (за працею “Начала філософії”).
- 26. Вчення Спінози про субстанцію (за працею "Етика").
- 27. Суб'єктивно-ідеалістичні теорії хvііі ст. Дж. Берклі, д.Юм. Монадологія в.Лейбніца.
- 26. Філософія Просвітництва в Європі. Французький матеріалізм хvііі ст.
- 27. Діяльно-творча основа буття у філософії й. Фіхте. Філософія тотожності в. Шеллінга.
- 28. Філософія і.Канта. "Коперніканський переворот" в теорії пізнання. Природа і свобода. Теоретичний та практичний розум.
- 29. Філософська система і метод г.В.Ф. Гегеля.
- 30. Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха.
- 31. Марксиська філософія. Матеріалістичне розуміння історії.
- 32. Російська філософія другої половини хіх- початку хх ст.
- 33. Сучасна антропологічна філософія (м.Шелер, п.Тейяр де Шарден, к.Леві-Строс).
- 34. Філософія екзистенціалізму (м.Хайдеггер, ж.-п.Сартр, а.Камю, к. Ясперс).
- 35. Неокласичні філософські вчення хіх ст. "Філософія життя". Психоаналіз з.Фрейда.
- 36. Сучасна релігійна філософія. Неотомізм. Персоналізм. Тейярдизм.
- 37. Позитивізм і його різновиди.
- 38. Модерн і постмодерн
- 39. Українська національна ментальність і її відображення у філософській думці України. Основні особливості укр. Філософії.
- 40. Філософські ідеї в культурі Київської Русі хі-хііі ст.
- 41. Характер філософських ідей в навчальних курсах Києво-Могилянської академії. Натурфілософські концепції. Проблеми теорії пізнання і логіки. Ідеї гуманізму. Уявлення про людину та її моральний світ.
- 42. Філософська концепція г.Сковороди. Вчення про три світи і дві "натури". Ідеї "сродної праці", "нерівної рівності". Кордоцентризм.
- 43. Романтизм як філософська концепція світобачення. Особливості українського романтизму.
- 44. Українська національна ідея, її витоки та основні напрямки розробки в укр. Філ. Думці.
- 45. "Філософія серця" п. Юркевича.
- 46. Антропоцентризм філософського мислення т.Г.Шевченка.
- 47. Соціально-філософські ідеї Драгоманова.
- 48. Філософсько-соціологічні погляди і.Франка. Філософія української ідеї у його творчості.
- 49. Академічна філософія в Україні кінця хіх – поч. Хх ст. О. Потебня.
- 50. Філософія національного радикалізму в Україні. Концепція національної еліти.
- 51. Розвиток української філософії у діаспорі (д.Чижевський, о.Кульчицький, і.Лисяк-Рудницький та ін.).
- 52. Буття як філософська проблема. Основні форми буття.
- 53. Філософський аспект проблеми походження людини. Концепції антропосоціогенезу (натуралістична, релігійна, трудова). Біологічне та соціальне в людині.
- 55. Життєвий світ як культура. Поняття культури. Культура і цивілізація.
- 56. Суспільство як система, його структура.
- 57. Буття як діяльність. Практика як основа життєдіяльності людини. Структура практики та її функції.
- 58. Духовна діяльність, її особливості. Поняття духовності. Дух і душа.
- 59. Походження та сутність свідомості як філософська проблема. Головні концепції походження свідомості.
- 60. Суспільна та індивідуальна свідомість. Форми суспільної свідомості.
- 62. Структура та динаміка наукового пізнання. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання. Наукова проблема і гіпотеза. Теорія і її структура.
- 63. Логіка, методологія і методи наукового пізнання.
- 64. Проблема істини у філософії. Концепції істини. Проблема об’єктивності істини та її критеріїв. Істина та правда.
- 65. Феномен творчості. Головні концепції творчості в історії філософії. Етапи і структура творчого процесу.
- 66. Діалектика як вчення про розвиток і спосіб філософування. Зміст і різновиди діалектики. Альтернативи діалектики.
- 67. Діалектика як система принципів, законів і категорій.
- 68. Особа і суспільство. "Індивід", "індивідуальність", "особистість". Свобода вибору і необхідність.
- 69. Соціальна сфера і соціальна структура суспільства.
- 70. Політична система, її структурні елементи і функції. Держава.
- 71. Історичні форми спільності людей. Поняття нації.
- 72. Характер законів функціонування та розвитку суспільства. Суспільні закономірності і людська діяльність. Фаталізм і волюнтаризм.
- 73. Суспільне виробництво, його структура. Людина як основа, мета і засіб виробництва.
- 74. Рушійні сили та суб’єкт суспільного розвитку.
- 75. Цінності та їх роль у житті людини і суспільства.
- 76. Проблема спрямованості історичного процесу. Прогрес і його критерії.
- 77. Глобальні проблеми сучасності та головні суспільно-політичні процеси.
- 78. Погляди на майбутнє суспільства. Соціальне прогнозування, його методи та типи.
- 79. Наука як об’єкт філософського дослідження. Етика науки. Свобода наукового пошуку і соціальна відповідальність науковця.
- 80. Особливості методологічного мислення сучасної науки. Стиль мислення та філософія.
- 81. Анатомія науки. Наукові знання і науковий метод, їх структура.
- 82. Основні процедури наукової діяльності. Зв’язок гносеологічного, соціологічного, онтологічного, антропологічного, аксіологічного, методологічного і психологічного аспектів наукового пошуку.
- 83. Загальні принципи та концептуальні засади наукового дослідження, їх філософське підгрунтя.
- 84. Методологічна єдність і багатоманітність сучасної науки. Взаємодія наук як фактор їх розвитку.
- 85. Основні форми наукового пізнання (факт, гіпотеза, закон, теорія, концепція).
- 86. Генезис науки та закономірності її розвитку.
- 87. Основні концепції філософської методології науки (позитивістська, структуралістська, феноменологічна, герменевтична).
- 90. Наукова картина світу і її еволюція.
- 91. Класична, некласична і посткласична науки.
- 96. Функції філософії у науковому пізнанні.