29. Філософська система і метод г.В.Ф. Гегеля.

Створюючи свою систему і показуючи, як абсолютна ідея полроджує свій зміст, а потім і матеріальний світ - природу і суспільство, Гегель, по-перше, показав світ в розвитку. По-друге, він розгорнув зміст основних законів діалектики. Показав, що розвиток здвійснюється через наявність суперечностей, через боротьбу протилежностей: що в ході розвитку здійснюється заперечення одних понять іншими і повторення пройденого на вищій основі, що розвиток відбувається по замкненому колу, а поступово, від нижчих форм до вищих, і в цьому відбувається перехід кількісних змін в якісні. Будь-який розвиток, вважає Гегель, протікає за певною схемою: ствердження (теза), заперечння цього ствердження (антитеза) і заперечння, знання протилежностей (синтез). В синтезі ніби примірюються між собою теза і антитеза, з яких виникає новий якісний стан. В діалектиці, в їхньому взаємозв'язку, взаємопереходах Гегель виразив дійсну діалктику, діалектику речей. За твердженням Гегеля, спражня позитивна свобода передбачає обмеження, проте не яке завгодно, а цілком певного типу. Якого ж? Якщо мати на увазі, що сваволя є несвідомою, оскільки вона є лише нерозумною свободою, вибором і самовизначення, що породжені не розумом волі, а випадковими потягами та їх залежністю від чуттєввого і зовнішнього, легко встановити джерело обмеження. Це розум, який є "самосвідомістю свободи" і має з нею спільне коріння. От чому, робить висновок Гегель, якщо ми бажаємо точніше визначити свободу, ми повинні сказати, що вона має своїм змістом розум взагалі. Спільним же корінням свободи та розуму, їх єдністю є людина - вільна людина. Це ставить основне визначення її природи.