26. Вчення Спінози про субстанцію (за працею "Етика").

Видатним представником матеріалізму 17 ст. був Б.Спіноза. Він вважається засновником геометричного методу у філософії.

Головна праця Спінози "Етика" - відрізняється чіткістю логічних побудов, послідовністю викладу ідей і їхньою аргументацією. Робота побудована у вигляді аксіом і теорем, що витікають одна з одної, на зразок геометричних. Але глибокий взаємозв'язок характерний не тільки для його манери викладу. Спіноза постулює загальний причинно-наслідковий взаємозв'язок, що пронизує універсум: будь-який акт визначається причиною, яка, в свою чергу, визначається іншою причиною, і так до безконечності; самодетермінуючою причиною є тільки Бог. Любов до нього, помножена на пізнання причинних зв'язків природи, - єдиний спосіб досягнення свободи.

Поряд з Ф.Беконом та Р.Декартом Спіноза метою знання вважав завоювання панування над природою та удосконалення людини. Проте, на відміну від Декарта, він вважав, що існує лише природа, яка є причиною самої себе, і нічого не потребує для свого буття. Як “природа творяща”, вона і є субстанція. Від субстанції як буття необумовленого Спіноза відрізняє світ окремих речей (модусів) – як тілесних, так і розумових. Субстанція – єдина, а модусів існує безліч.

Мислення і протяжність є атрибутами єдиної субстанції, абсолютно самодостатньої і такої, що є причиною самої себе. Оскілька ця субстанція є вищою досконалістю, то воно є Бог. Світ з усім його розмаїттям і безконечністю форм - це Бог, побачений під різними кутами зору, тобто, говорячи мовою Спінози, це сукупність незліченої кількості модусів єдиного Бога. Його Бог не мав якостей, які б відрізнялися від законів природи. Бог Спінози - це світ у його єдності. Це і є той самий пантеїзм, за який Спіноза був вигнаний з єврейської громади.

На цих положеннях Спіноза збудував вчення про людину. Людина – це істота, в якій модусу протяжності – тілу – відповідає модус мислення – душі. За обома цими модусами людина є частиною природи.